Підписання в окупованому Луганську представниками політичної партії "Розумна сила" з "українцями на непідконтрольних територіях" "народної декларації про мир" не стало важливою подією для українських медіа. І справді – який сенс надавати додаткову значущість фейковій події, яку до того ж активно висвітлюють колабораціоністські телеканали.

Тим часом просто так відмахуватися від чергового пропагандистського сценарію Москви я б не став. Російські ідеологи, як правило, не придумують нічого нового. І зараз вони намагаються нав'язати нам схему "боротьби за мир", яка успішно була випробувана в Радянському Союзі.

Читайте також: "План Б" для ОРДЛО: РФ де-факто втілює своє бачення Мінських угод

СРСР, як відомо, був мілітаристською агресивною державою, яка активно готувалася до війни й не приховувала своєї ворожості до цивілізованого світу. Тільки за десятиліття після Другої світової війни радянські орди вторгалися до Угорщини, Чехословаччини, Афганістану, брали участь у десятках локальних конфліктів. СРСР встановлював ядерні ракети на Кубі, воював на кордоні з Китаєм, активно готував терористів і диверсантів та фінансував їх.

Це була справжня країна-війна. Але саме вона активно боролася за мир у точній відповідності з популярним і брехливим віршем Євгена Євтушенка "Хотят ли русские войны?".

Росіяни – принаймні, наділені владою – дуже хотіли. Але одночасно витрачали мільйони доларів на всесвітній рух прихильників миру, головним завданням якого було довести, що війни якраз хоче агресивний Захід, а в Кремлі сидять білі овечки. До участі в русі залучали відомих громадських діячів, письменників, діячів культури, політиків. Учасники руху влаштовували численні демонстрації протесту – проти дій Заходу, ясна річ. Проти оборонної зброї, проти спроб перешкодити встановленню прорадянських диктатур, проти всього, що могло допомогти цивілізованому світові у протистоянні зі злом.

Читайте також: Не просто миру. Якої перемоги над Росією варто прагнути

І не потрібно думати, що учасниками цього огидного процесу були тільки відверті маргінали. СРСР практично щорічно присуджував міжнародну сталінську, а потім ленінську премію "За зміцнення миру між народами". Серед її лауреатів – Пабло Неруда, Пабло Пікассо, президент Фінляндії Урхо Кекконен, інші люди зі світовими іменами.

Нас готують до такої ж масштабної фальсифікації. Не помічати, що війну розв'язала Росія, що вона окуповує нашу землю, вбиває наших людей. Звинувачувати в усьому свою владу й закликати до діалогу – поки "народному", а там, якщо пощастить, – і на рівні нової української влади, яку в Москві дуже хотіли би сформувати із прихильників такого ось ганебного "миру".

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram