Шановні читачі, до вашої уваги – традиційна добірка найцікавішого зі світу блогосфери за сьогодні, 1 жовтня

Аtlantic Сouncil: Чому в проросійських сил в Україні майже немає шансів перемогти

Проросійські сили прагнуть домогтися компромісу з Путіним, адже при цьому їхні виборці зможуть брати участь у виборах в Україні. Саме в цьому причина просування лідером "Опозиційного блоку" Юрієм Бойком і лідером "За життя" Вадимом Рабиновичем антивоєнної популістської риторики. Але це свідомо програшна стратегія. Проросійський популізм неспроможний, оскільки Володимир Путін – єдиний політик, у якого є влада покласти край війні. Українці хочуть, щоб війна закінчилася, але не відчувають оптимізму з приводу її швидкого закінчення.

Російський сигнал щодо обміну Сенцова

Цей сигнал може бути не зрозумілим ані українцям, ані американцями, Путінові просто не спадає на думку. Путін – як і переважна більшість його співвітчизників – дійсно впевнений, що українці просто прикидаються "неросійськими", щоб подобатися американським "господарям" і Заходові. Тому й говорять на своєму смішному діалекті та прославляють Петлюру з Бандерою, а не Сталіна й Путіна. Путін дійсно впевнений, що тепер Україною керують з американського посольства, як до 2014 року управляли з російського. А як інакше?

Країна жебраків: замість економіки знань – економіка невігластва

Дилема "вантажник проти викладача" є дилемою розвитку. Якщо в країні ці дві професії цінуються однаково, то розвиток тут не є пріоритетом. І звідси результат: якщо весь світ будує економіку знань, ми будуємо економіку невігластва. Якщо поняття знання знівельовано (зокрема, через нівелювання університету), тоді в країні зникає культура знання й культура дослідження. А це має ефекти і для політики, і для соціуму: більшість того, що ми робимо, робимо наосліп. Не вивчивши території. Для чого потрібні знання? Щоб не жити наосліп.

Мусимо зрозуміти, що чужа історія і чужі закони завжди проти своєї правди, сили, волі

Друга світова війна, ця війна між двома тоталітарними ідеократіями, теж розкинула українців по ворожих арміях. Обидві тоталітарні імперії відправилися туди ж, де вже перебувають імперії. Подібно до людини, яка немає ні житла, ні харчування, може шукати їх по підвалах та смітниках, народ, який був позбавлений власної національної держави шукає щось позитивного в державах, під владою яких він опинився, хоча ці держави були шкідливі, руйнівні та ворожі для нього. Тому сьогодні для нас такі важливі й актуальні слова Тараса Шевченка: "В своїй хаті своя правда, і сила, і воля".

Латвійський приклад для України

Згідно з поправками, дошкільне навчання є білінгвальним, у початковій школі (перші-шості класи) здійснюється за трьома моделями білінгвального навчання, на завершальному етапі основної освіти (сьомі-дев'яті класи) 80% навчального процесу забезпечується державною мовою, в середній школі (10-12 класи) – тільки латиською мовою. Нам треба брати приклад із європейських країн, які надійно й системно захищають свою мову. І цього тижня парламент матиме шанс здійснити нарешті свою історичну місію – ухвалити закон про державну мову №5670-Д.

Політолог: Піховшек завжди працював на Росію

"Колишніх шпигунів не буває", – ідеться у відомій приказці. Саме вона відразу спала мені на думку, коли я дізнався про те, що В’ячеслав Піховшек почав працювати на Віктора Медведчука й Андрія Портнова на телеканалі NewsOne. Піховшек відповідатиме за редакційну політику каналу, що його нещодавно придбав Медведчук, зробивши його в такий спосіб джерелом російського впливу й інструментом російської м’якої сили в Україні. Я познайомився з Піховшеком наприкінці 1980-х років, коли обіймав посаду директора Української пресової агенції (УПА) в Лондоні. 

Майже щаслива старість по-французьки

Рецепт щасливої старості, на думку Мішеля, – це інтегрованість до суспільно корисної діяльності, робота в асоціаціях, можливість віддавати, піклуватися, забезпечувати тяглість того, що ми хотіли б, аби тривало, коли нас не стане. Якщо узагальнено: щасливі французькі пенсіонери – це ті, хто вміє почуватися потрібним. У державному секторі трудове право практично не дозволяє залишатися на роботі навіть консультантом щойно людина досягає пенсійного віку. Приватні фірми гнучкіші. Проте затребуваність має не лише професійні параметри.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram