Професор права та психології Єльського університету Том Тайлер написав книгу під назвою Why people obey the law (Чому люди дотримуються законів). Наша організація Центр демократії працює у різних сферах від безпеки на дорогах до антитютюнового законодавства. І нам важливо знати, чому одні люди дотримуються законів, а інші порушують. Як писати закони щоб їх дотримувалися? Шукаючи відповіді на ці питання, я й натрапив на книгу пана Тайлера.

Вона починається зі слів, що кожна людина час від часу порушує закон, а деякі люди роблять це постійно. Це одразу контрастує з українською правничою літературою, де порушення людиною закону подається як якесь відхилення. Далі пан Тайлер пише, що слід відходити від традиційного підходу, коли забезпечення виконання законів розглядається лише через призму покараннями (суворого та невідворотного). Професор обгрунтовує, що значно більше значення має інший фактор – уявлення людини про авторитет і легітимність влади, яка ухвалила закон. Коли людина зневажає владу, вона й зневажає її закони.

Читайте також: Невже контрреволюція перемогла? 2013 рік запанував скрізь

Також люди діляться на тих, хто буде дотримуватися певної поведінки тільки через те, що є такий закон, а також тих, для кого більше значення має власна думка про справедливість і моральність такого закону. Відповідно перших важливо більше інформувати про наявні закони. Наприклад, багато людей просто не знають, що пристібатися в авто позаду це давно вимога закону. А других треба більше переконувати у правильності вимог закону. Наприклад, більше роз’яснень про важливість ременів безпеки і спростування міфів про їх шкоду. Додам від себе, що якщо це накласти на інтегральну динаміку, про яку пише Валерій Пекар, то мова йде відповідно про “синіх” та “помаранчевих”. З “червоним” спрацює лише сила і відповідальність.

Пізніше мені в руки потрапила ще одна чудова книга Expressive Powers of Law (Експресивна сила закону) професора Річарда МакАдамса. Професор МакАдамс проаналізував зовсім інший зріз тієї ж проблеми. Він пише про експресивну (чи інформаційну) силу, що її має закон. Запроваджуючи високий штраф держава надсилає потужний сигнал щодо важливості тієї чи іншої теми (про георгіївські стрічки або паркування на місцях для люлей з інвалідністю). Люди не лише задумуються, але й змінюють свої переконання, навіть якщо їх особисто ніколи не штрафували. Пропозиція нашої організації запровадити високий штраф (850 гривень) за паски безпеки – це не лише про покарання, це в першу чергу про сигнал суспільству, яке тотально ігнорує власну безпеки.

Читайте також: Еврокомиссия требует расследовать нападения на активистов

Ці книги дуже контрастують з сучасними українськими концепціями. Найбільш поширена з них про “правову свідомость”. Начебто для того щоб люди виконували закони треба піднімати рівень правосвідомості бо вона “низька”. Правосвідомість – це абстрактна концепція, яка не дає жодних відповідей на практичні запитання. Я запитав трьох студентів Єльської школи права, чи чули вони коли-небудь термін “правова свідомість” і всі відповіли – “ніколи”.

Ця абстрактна і абсолютно не практична концепція залишається радянським спадком – базується на працях про “революційну правосвідомість” і “соціалістичну правосвідомість”. Радянська людина завжди дотримується законів, а якщо не дотримується радянських законів, то з цією людиною щось не так. Ми вже давно знаємо що щось не так з радянськими законами, але продовжуємо як мантруповторювати про низьку правосвідомість українців. У нас завжди чи то свідомості не вистачає, чи то культури, чи то нігілізм. Про правову свідомість в Україні і далі пишуть дисертації, наукові статті, викладають студентам. Моя порада – викресліть зі свого словника слова “правова свідомість”, а ще “правова культура” і “правовий нігілізм”.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram