Росіянин в ООН радісно розповідає, що український народ остаточно розчарувався в лідерах Майдану, які повністю політично збанкрутіли.

Іронічно зараз згадати, скільки різних промовців – і хто саме – повторюють цю саму тезу тут, в Україні. І навіть не хочеться розбиратися, хто тут "перший почав" і хто за ким оце повторює.

Читайте також: Зміни системи не досить: на перешкоді реформам – стіна власного "я"

Але головна пастка тут не в самій цій тезі, а в її презумпції патерналізму: якщо "розчарувалися у вождях" – отже, й Майдан був марний.

А в собі самих – як учасниках чи підтримувачах Майдану – досі ніхто не розчарувався?

І не лише поодинці, а й насамперед колективно – маючи на увазі нашу здатність до спільних дій і спроможність відволікатися від розбіжного другорядного заради спільного головного.

Читайте також: Чому важливо довіряти одне одному

Із цим останнім у нас, якщо чесно, просто біда.

Але ж будь-яка наша "додана слабкість" – це додана сила нашого ворога.

Майдан – це не "вожді". Майдан – це ми. Із себе й питатимемо насамперед, хай би що сталося.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram