Вся стрічка – в шаликах Ляшка. Це дійсно смішно, дуже. Не знаю, чия бабуся відповідає в РПЛ за мерч, але добре, що обмежилася лише білими шаликами. Шапки й гамаші мали б на депутатах іще екстравагантіший вигляд.

Я разом із вами реготав із цих шаликів, аж допоки ввечері товариш, який мешкає в Америці, не подзвонив мені. У Штатах день починаться пізніше, тому доволі часто доводиться розтлумачувати заокеанським друзям мінливий як груднева київська погода порядок денний їхньої історичної батьківщини. Поговорили про своє, а потім він спитав:

Читайте також: Вони мають нас за недоумків: метод африканського спаму в українській політиці

– А в чому прикол із Ляшком?

– Тобто? 

– Читаю стрічку – він скрізь.

– Як у чому? У шаликах!

– У шаликах?

– Так. Хіба не кумедно?

– Є таке. Так а що він сказав?

– Тю, та яка різниця, що він сказав. Прикол у шаликах. 

Читайте також: Людина-політтехнологія Новинський, його синя шапка-невидимка та фейк за 48 російських копійок

– А. Я просто подумав, щось важливе, ось і спитав тебе. Це ж політика, а ти журналіст – усе знаєш.

Ауч. Це було боляче. Втім, усе так.

Ми дуже дотепні люди, але дуже поверхові. Для нас форма давно витіснила зміст, точніше саме бажання з'ясувати, є він чи нема. У цьому контексті можна зрозуміти політків, які не переймаються тим, на що не існує попиту. Навіщо витрачати сили на контент, якщо єдине, що цікавить людей, – це глум. Можливо, це наша національна риса, а можливо – захисний механізм психіки.

Так чи інакше, це ніяк не змінює даності: ми сприймаємо політику як цирк, завзято відмовляючись визнати, що роль клоунів у цьому цирку призначена нам. Такі справи.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram