Альянс повертається на Північ, щоби продемонструвати свої військові можливості та мати змогу контролювати морські маршрути, пише для "Тижня" Ярослав Пешек

Хоча Норвегія підкреслює, що не вважає свого гігантського сусіда загрозою, але піс­ля російської анексії у Криму та подій на Донбасі вона стала побоюватися Москви та відчутно посилила власну обороноспроможність. Саме тому в Норвегії у жовтні та листопаді 2018 року НАТО проводило навчання Trident Juncture, яке мало перевірити здатність надавати швидку допомогу та продемонструвати роль, яку відіграють скандинавські держави передусім у питанні РФ.

Із часу анексії Криму навесні 2014-го кількість військових маневрів збільшилася. Країни Північноатлантичного альянсу у відповідь на російську політику постійно проводять тренування, але щодо кількості вони не можуть порівнятися з військовими навчаннями Росії. Це видно, якщо порівнювати найважливіші заходи з обох сторін. Відтоді Москва провела одинадцять великих навчань, у яких взяли участь більше ніж 50 тис. військових. В останніх маневрах "Схід-2018" на Далекому Сході РФ у вересні цього року взяли участь 300 тис. солдатів. Порівняно з НАТО Росія має великі переваги в тому, що вона проводить тренування на своїй території й таким чином не повинна вирішувати складні логістичні операції через низку територій.

Читайте також: Військові прогалини спільної оборони: які проблеми НАТО потребують реакції США

Маневри держав Альянсу чи кількох союзників значно відрізняються від російських чисельністю особового складу. Найбільшим навчанням НАТО були дві перевірки Сил швидкого реагування. Останні – Trident Juncture-2018 – стали найбільшим тренуванням від часів закінчення холодної війни. У ньому взяли участь понад 50 тис. солдатів із 31 країни, Чеської Республіки зокрема, і для демонстрації можливостей та сили союзників далеко на півночі був один "адресат" – Російська Федерація.

Норвежці купують літаки-винищувачі та підводні човни, відновлюють інфраструктуру й будують військову базу в регіоні Фіннмарк, що межує з РФ. Також Осло переконало Вашингтон удвічі збільшити кількість морських піхотинців США в Норвегії. Починаючи з 2019-го, має відбутися ротація 700 моряків не лише в центральній частині країни, а ще й за Північним полярним колом. Велика Британія планує вислати до країни та утримувати на ротаційних засадах до 800 солдатів. Саме із британцями норвежці придбали 14 літаків P-8A Poseidon для ведення морської розвідки та підводних боїв, що було зумовлено підвищеною активністю російських субмарин.

Поступово а північних регіонах Європи та Північного Льодовитого океану загострюється безпекова ситуація та йдеться не тільки про порівняння можливостей. На карту поставлено майбутню здатність контролювати тих, хто не матиме де купити нафту чи газ, щоб таким чином досягти виняткової позиції, із якої можна диктувати свої умови. Бажання Росії довести, що більша частина арктичного дна належить до євразійського шельфу, а отже, їй, будівництво нових і відновлення старих арктичних баз, формування російських арктичних підрозділів – усе це підтверджує, що основні стратегічні цілі, які підтримуються військовою силою, Москва вбачає в Арктиці. 

Читайте також: У Кремлі заговороили про оборонний пояс проти НАТО

Спостерігачі вважають, що РФ розглядає можливість виникнення конфліктної ситуації з державами НАТО не на своєму західному кордоні, а на Сході та Півночі. Вразливим місцем обороноспроможності Норвегії називають архіпелаг Свальбард (Шпіцберген), оскільки Росія колись уже виказувала до нього зацікавленість. Норвежці побоюються, що, враховуючи присутність на ньому російських громадян, його може очікувати доля Кримського півострова.

Кремль відкидає той аргумент, мовляв, Альянс проводить військові тренування через її агресивну зовнішню політику. Наприклад, російські чиновники називають навчання Trident Juncture антиросійською провокацією. Міністр оборони РФ Сергій Шойгу попередив, що "Росія, можливо, муситиме реагувати на посилення діяльності НАТО в районі її західного кордону". На ці навчання Москва відправила власного спостерігача, однак на свої вона не допускає західних представників.

Норвезькі оборонні заходи підтримують позаблокові Швеція та Фінляндія. Російська політика останніми роками, збільшення присутності винищувачів і військових суден у регіоні, низка порушень повітряного простору або прибережних вод – усе це вплинуло на те, що вони стали сьогодні найближчими партнерами НАТО. І лише таким чином у цій північній області можливо утримувати справедливий мир.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram