MENU

Економічні підсумки року, що минає

2338 0

Вкотре підбиваючи підсумки року для економіки України, хочеться сказати – цей рік був непростим, пише у своєму блозі на "Новому часі" колишній міністр економіки України Богдан Данилишин. Але, що поробиш, якщо саме так усе й було?

Як говорив головний герой фільму "Сімнадцять хвилин весни", найкраще запам'ятовується останнє. 18 грудня МВФ затвердив нову програму співпрацю з Україною – Stand-by на суму $3,9 млрд (цього року має надійти $1,4 млрд кредитних коштів). Це позитивна новина. Звичайно, не від доброго життя Україна змушена залучати кредити міжнародних організацій, але зараз співпраця з ними необхідна.Насамперед тому, що на погашення й обслуговування зовнішнього боргу України в 2019 році необхідно витратити 150 млрд гривень (згідно з прогнозними даними Мінфіну станом на 1 грудня). 

Кредит МВФ разом із макрофінансовою допомогою від Євросоюзу (0,5 млрд євро вже надійшли, таку ж суму очікуємо в наступного року) й гарантіями від Світового банку на $0,75 млрд дозволяють сподіватися на те, що не буде загроз фінансовій стабільності держави протягом 2019-го. Ймовірно в разі потреби держава зможе позичити гроші на міжнародних ринках капіталу за прийнятнішою, ніж у 2018 році, ставкою – багато кредиторів й інвестори оцінюють свої ризики щодо роботи із країною, зважаючи на наявність або відсутність у позичальника програми з МВФ.

Міжнародні резерви до кінця року зростуть, відігравши своє зниження наприкінці літа й на початку осені. Станом на 1 грудня вони становили $17,7 млрд, очевидно, що на початок наступного року вони наблизяться до позначки $20 млрд.

Незважаючи на періоди волатильності (січень і липень-серпень) курс гривні в році, що минає, в цілому продемонстрував стабільність – якщо порівнювати з кінцем 2017-го, станом на сьогодні, 20 грудня, національна валюта зміцнилася щодо долара на 0,75%. Цього року валюти ринків, що розвиваються були схильні до девальвації – через зростання ставки ФРС, що спричинило за собою відтік капіталу з ринків, що розвиваються, а також через сильні фінансово-економічні потрясіння в Аргентині й Туреччині. Але гривня відчувала себе набагато краще більшості валют країн із ринками, що розвиваються.

Читайте також: Переломна точка для України й нашої економіки

За декаду до кінця року поки немає передумов для повторення ситуацій грудня 2016-го та грудня 201-го, коли уряд витрачав великі обсяги коштів (наприклад, торік за грудень залишок коштів на єдиному казначейському рахунку зменшився в 10,6 рази), що призводило до девальвації гривні. Сподіваюся, ми робимо перший крок до належного рівня координації фіскальної та монетарної політик.

Щодо інфляції – вона росла високими темпами на початку року, із травня по вересень був сприятливий період нульового зростання цін і навіть їх зниження в серпні. Після різкого стрибка у вересні темпи зростання споживчих цін характеризуються низхідною динамікою.Думаю, що прогноз Нацбанку щодо споживчої інфляції за станом на кінець року – 10,1% – видається відносно реалістичним. Інфляція 2018-го буде нижчою, ніж у 2017 році, проте мети, встановленої в Основних засадах грошово-кредитної політики на 2018-й, і середньострокової перспективи (6% ± 2 процентних пункти) досягнуто не буде. Істотною мірою вища від цільового рівня інфляція пов'язана з динамікою споживчого попиту. Наприклад, у жовтні 2018-го порівняно з торішнім жовтнем реальна заробітна плата зросла на 14,2%. А заборгованість за банківськими кредитами домогосподарств станом на 1 грудня була на 19,5% більше, ніж на кінець 2017 року.

Без гучних баталій був прийнятий державний бюджет на 2019-й. Позитивне рішення про надання кредиту від МВФ – найкраще свідчення того, що держбюджет є реалістичним і збалансованим (що додатково підвищує шанси на збереження стабільності у сфері державних фінансів наступного року).

Економічне зростання буде забезпечено насамперед завдяки розширенню внутрішнього попиту. Однак, і це важливо, не тільки за рахунок споживчого, а й за рахунок інвестиційного попиту. Про це свідчить, наприклад, помітна активізація інвестиційного імпорту (зокрема, продукції машинобудування й електротехнічного обладнання).

Темпи зростання ВВП України за підсумками 2018-го очікуються приблизно на рівні 3%. Багато це чи мало? Відповім так – це той рівень зростання, який може дозволити собі нинішня якість української економіки.

Для того, щоб зрозуміти, які інституційні та структурні проблеми економіки України, слід зрозуміти, що наразі відбувається у світовій економіці, частиною якої є економіка України. А у світовій економіці йде Третя промислова революція, що почалася в кінці XX століття, темпи якої особливо пришвидшилися на початку нового тисячоліття. Наслідки цієї революції будуть колосальними, вона викличе не менші потрясіння, ніж її попередники Перша (початок XIX століття), і Друга (кінець XIX – перша половина XX століття) промислові революції. Цю останню за часом промислова революція насамперед характеризує таке:

– зміна енергетичної парадигми – викопне паливо поступово замінять поновлювані джерела енергії;

Читайте також: Загроза турбулентності у світовій економіці

– субтрактивне виробництво, яке домінує нині, в середньостроковій перспективі істотною мірою замінить адитивне виробництво (3D друк), значно економічніше з позицій витрат на виробництво (до 90% економії енергії та ресурсів порівняно із субтрактивним);

– кардинальне підвищення ролі програмного забезпечення в кінцевому продукті;

– значне зростання використання нових інноваційних матеріалів (наприклад, графену) у виробництві, які замінять класичні матеріали (наприклад, чорні метали, алюміній);

– істотне посилення ролі автоматизації у виробництві, аж до повної заміни виробничих одиниць – людей роботами;

– підвищення ролі вертикальної інтеграції при виробництві товарів і локалізація цього виробництва, на відміну від глобально й горизонтально організованого виробництва товарів, що існує наразі.

Ці вектори розвитку світової економіки радикально змінять нині панівний спосіб виробництва товарів. Україна зараз в цьому відношенні є країною промислового устрою, сформованого Другою промисловою революцією, роль якого у світовому виробництві товарів уже знижується і стрімко скорочуватиметься. Що ми й бачимо, наприклад, у поступовому зменшенні колись потужної української металургійної галузі. Останнім часом її частку в українському експорті займає не наукомістка продукція, а пшениця й кукурудза. І тут є питання: де більше ступінь доданої вартості – в металургійних напівфабрикатах або в агросировині. Але точно зрозуміло, що в обох товарних групах додана вартість низька.

Тому макрозавданням економічних реформ повинна стати трансформація української економіки в напрямку, заданому наведеними вище векторами розвитку, задіяння потенціалу української науки.  І тоді наша країна експортуватиме не тільки катанку, ячмінь і насіння соняшнику, аміачну селітру й карбамідно-аміачну суміш. Тоді Україна вироблятиме і продаватиме на зовнішніх ринках електронне, оптичне телекомунікаційне й мультимедійне обладнання, продукцію аерокосмічної промисловості, суднобудування, сільгоспмашинобудування, верстатобудування та фармацевтику. Домогтися цього – не питання одного року. Але починати реально працювати в цьому напрямку потрібно негайно.

Підписуйся на сторінки UAINFO у FacebookTwitter і Telegram

Богдан ДАНИЛИШИН


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі



Правила коментування »  

Новини