В Україні кожні вибори особливі, не схожі на попередні. Чим же відрізнятиметься виборна кампанія 2019 року?

Насамперед це вибори в умовах воєнного конфлікту на Донбасі. Так, попередні відбувалися навіть під час найдраматичніших обставин — втрата Криму, війна у гарячій фазі з неможливістю спрогнозувати найближче майбутнє, не кажучи вже про віддалену перспективу, проте тоді була й інша сторона медалі: перемога Революції гідності сколихнула суспільство. Дані соціології свідчили про злет громадських настроїв, незважаючи на війну, жертви і втрати. Президент був обраний вже в першому турі, з високим не тільки виборним рейтингом, а й рейтингом довіри, в парламенті утворилася переконлива конституційна більшість нібито однодумців, прихильників європейського майбутнього України.

І в перші кілька років країна дійсно зробила справжній ривок, провівши більше кардинальних перетворень, ніж за всі попередні роки. Проте на трьох фронтах, найважливіших, за даними соціологічних замірів, для громадян, перемога не відбулася — триває війна на Донбасі, рівень життя, що звалився після триразового падіння гривні, так і не досяг стану хоча б 2013 року, а корупція, про яку щодня доповідають ЗМІ, залишається безкарною.

Читайте також: "Стратегия Банковой может сыграть злую шутку". Что произойдет в Украине в случае победы несистемного кандидата

І якщо найважливіші проблеми не вирішені, то і громадська думка налаштована негативно: 54% населення, відповідно до проведеного у травні 2018 року опитування, не бачать жодної успішної реформи в Україні. А недовіра до всіх держінститутів б'є рекорди. І загалом країна не має жодного політика, якому б довіряли.

Все це в Україні вже було після Помаранчевої революції. І результатом того розчарування стала перемога Януковича на виборах 2010 року.

Що чекає нас зараз?

Соціологія безжально констатує падіння всіх можливих показників — і рейтингів довіри, і оцінок реформ. Мабуть, ще жодні вибори не були настільки непередбачувані. Заміряні рейтинги потенційних учасників виборів низькі, різниця, принаймні серед претендентів на вихід у другий тур, не перевищує статистичну похибку. Значна частина громадян або не визначилися зі своїм вибором, або взагалі не збираються голосувати. Запит на нові обличчя величезний (дві третини населення!), Але хто ж їх покаже? Телеканали — знаємо, чиї вони. От і виходить, що таким новим стає комік, до того ж із феноменальним результатом.

Що з усього цього випливає? Які висновки?

У розчарованому суспільстві досить легко отримати підтримку чарівникові, який пообіцяє все й одразу. І ми це вже бачимо. Ми живемо в ринковому суспільстві, і пропозиція визначається попитом.

Три основні запити суспільства: мир на Донбасі, підвищення рівня життя і боротьба з корупцією. І от нам вже обіцяють. "Мир на Донбасі? Одразу, як тільки оберете". – "Зарплати? Підвищимо! Тисячу доларів!" – " А я – дві!" – "Податки – знизимо!" – "Та взагалі скасуємо!"

Можливо, так у все це народ і не повірить, але у багатьох цікава логіка: "Якщо стільки обіцяє, то хоч щось із цього зробить". Що, м'яко кажучи, зовсім необов'язково. Популізм зовсім не настільки нешкідливий, як здається. Обрання на вищі посади людей, які обіцяють неможливе, означає, що насправді їх майбутні дії незрозумілі і непередбачувані. А розчарування суспільства у своїх кумирах дуже часто обертається розчаруванням у демократії взагалі.

Читайте также: Апасов: Эти выборы последние для многих кандидатов

Що потрібно зробити, аби вибори перестали бути пошуками чарівника або вождя народу, а стали нормальним процесом змагання проектів розвитку країни і завершилися наймом на роботу найефективнішого керівника?

Треба об'єднуватися розумним – експертам, журналістам, громадським лідерам. Народ не вірить політикам, але ще вірить людям, які живуть і працюють поруч із ними.

Журналістам – ставити кандидатам незручні питання (а як? яким чином? а конкретніше?), Експертам – аналізувати програми і пропозиції кандидатів і пояснювати, що реально, а що чиста фантастика, громадським організаціям – збирати людей на дискусії.

Якими будуть вибори — таким і буде наше життя. І річ навіть не в тому, кого ми оберемо.

Повну версію матеріалу читайте на сайті "Новое время".

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram