Вигадуючи ідеологему "русский мир", росіяни мали на увазі те, що в нас позначається словом "руський", себто той, що стосується Русі. Вони також воліли б, аби ми називали "Русскую православную церковь" руською, а не російською. У нас є достатньо адептів "повернення назви Русь", які повторюють, як на мене, шкідливі та невчасні тези про те, що Україна – це справжня Русь, а Росія – це мокша-залісся-тощо.

Читайте також: Теорія "скрєп" проти України

Наше ототожнення себе з "руссю" та визнання, що існує якась "руськість", дуже вигідне росіянам – вони цю "руськість" також охоче пропагують і звеличують. Мовляв, усі ці непорозуміння минуть, а Русь у складі Росії, Білорусі й України зі своїм особливим шляхом (який прокладає Москва на правах старшої сестрички) залишиться.

Тому, як на мене, "Русь" має залишатись у підручниках історії, а сперечатися за неї з Росією – так само мудро, як претендувати на Кубань під тим приводом, що тамтешні росіяни-путінофіли теж вимовляють фрикативне "г" і скількись поколінь тому були українцями.

Читайте також: Ігри ранньомодерних ідентичностей: як "русские люди" руської мови не розуміли

Багато разів повторений "рускімір" втрачає своє значення, а воно важливе: це умовна частина світу, центром якої є Росія – релігійним, мовним, культурним, економічним, політичним і так далі. Хоч як зверхньо-знущально звучить транслітероване чи відтворене в оригіналі словосполучення "русский мир", а я б волів, аби люди писали українською: "російський світ".

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram