Важко сповідувати традиційні європейські та християнські цінності, що не кажіть.

Мені особливо важко було б дотримуватись традицій гігієни. Королева Іспанії Ізабелла Кастильська за все життя милася всього двічі – при народженні й у день весілля. Дочка одного із французьких королів загинула від вошивості. Папа Климент VII помер від корости (як і король Філіп II). Французький король Людовик ХIV мився всього два рази в житті – й то за порадою лікарів. Якщо в ХV–XVI століттях багаті городяни милися хоча б раз на півроку, в ХVII–ХVIII століттях вони взагалі перестали приймати ванну.

Читайте також: Потребуємо більше віри – чому й у що саме

Нічого дивного, адже це давня християнська традиція. Святий Іларіон довів свою святість насамперед тим, що провів своє життя в немитості та смердючості. Святий Антоній Великий ніколи не мив своїх ніг. Головний доказ святості Авраама – що він протягом п'ятдесяти років не мив жодної частини свого тіла. Свята Сільвія прославилася тим, що вона теж не мила ніколи жодної частини свого тіла, за винятком тих пальців, якими хрестилася.

Не милася ніколи Марія Єгипетська, а Симеон Стовпник був брудним настільки, що прочани непритомніли від одного запаху. І це в часи постійного традиційного смороду, зауважте. Недаремно у хрестоносців була традиція натиратися калом Папи.

Притаманний європейцям (зокрема християнам) у різних формах канібалізм, наприклад (навіть серед християнських священників). Папи Римські пили кров, а мумій християни поїдали геть он донедавна. Православні РПЦ і досі полюбляють жерти землю з могилок старців. І труну святителя Софронія, єпископа Іркутського, гризли, щоби зуби не боліли. Хоча до старої доброї традиції їсти й бухати на місцях поховань у принципі звикнути ще можна.

Читайте також: Чому всім нам слід пам'ятати про довгу перспективу

Або антична традиція гомосексуальних стосунків із підлітками, наприклад, оспівана Платоном і схвалена Гіппократом (про римлян кзагалі мовчу). Чи середньовічна традиція християнської Європи, за якою наречена повинна була провести ніч не з чоловіком, а з феодалом, теж так собі, на мою думку (бо я ж не феодал).

Звісно, нічого не маю проти української традиції дошлюбних "притул" або традиційних оргій на Івана Купала. Але українська весільна традиція, що якщо наречений не впорався з першим коїтусом за півгодини, йому на допомогу мав прийти старший дружба (або батько нареченого), теж, як на мене, не фонтан.

Непросто, словом, жити за звичаями наших шляхетних предків, сповідувати традиційні цінності.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram