Компроміс, досягнутий між Німеччиною та Францією щодо будівництва газопроводу "Північний потік-2", став зрозумілим після сьогоднішнього, 13 лютого, засідання комітету постійних представників ЄС і Європейського парламенту

Зміни в європейській Газовій директиві щодо поширення правил, обов'язкових для газопроводів всередині ЄС, на газопроводи третіх країн, поширюється й на "Північний потік-2". Однак регулятором цих правил стане країна, територією якої проходить горезвісний маршрут доставки газу, – тобто Німеччина. Берлін отримує право робити винятки з Газової директиви, однак тільки після перевірки та затвердження цих винятків Європейською комісією. Саме за Брюсселем, а не за Берліном залишається останнє слово.

Читайте також: Потік розбрату: суперечки щодо скандального газопроводу набирають обертів

У Німеччині досягнутий компроміс сприймають із полегшенням – і тому, що без його досягнення реалізація проекту "Північний потік-2" може зупинитися, і тому, що цей компроміс демонструє прихильність Берліна своїми зобов'язанням, і тому, що компроміс Німеччини та Франції покликаний довести, що мова йде винятково про бізнес, а не про політику.

Залишилося тільки дізнатися, як досягнутий під час сьогоднішнього засідання компроміс сприйматимуть у Москві. Тому що для Кремля "Північний потік-2" – ніякий не бізнес, а політика в чистому вигляді. Бізнес для Путіна – постачання нафти, а газом він послуговується суто як політичною зброєю. І те, в чому давно переконалися українці, чомусь стало новиною для німців та інших наївних європейців.

Будівництвом "Північного потоку-2" Кремль намагається досягти трьох простих цілей – посилити енергетичну залежність країн Західної та Північної Європи від Москви, підірвати економічний потенціал країн Центральної Європи шляхом позбавлення їх прибутків від транзиту та розв'язати собі руки для повномасштабної війни на території України. "Північний потік-2" – це не про газ, це про війну. А необхідність у такій війні зростає на тлі неминучого зубожіння населення Росії. Виходить, що Берлін однією рукою – підтримуючи санкційну політику проти агресора – підштовхує Путіна до війни, а іншою – підтримуючи будівництво "Північного потоку-2" – створює умови для такої війни. Який феєрверк стратегічного мислення!

Читайте також: Нардепи звернулися до ЄС щодо "Північного потоку-2"

Але тепер ситуація може змінитися. Якщо Берлін вирішить розвивати "Північний потік-2" саме як бізнес-проект, чи викличе це розуміння в Москві? А якщо Берлін вирішить  допомогти Кремлю й запровадити тільки ті винятки, які полегшать Путінові реалізацію його політичних планів, чи викличе це розуміння у Брюсселі?

І тут багато що залежатиме від зусиль тих, хто розуміє небезпеку будівництва "Північного потоку-2" і суть намірів Кремля, від зусиль американської, польської, української дипломатії, від нових санкцій – також і проти західних компаній, які беруть участь у реалізації проекту. Ні, боротьбу ще не закінчено. І навіть якщо змію не зупинити, її ще можна позбавити отруєного жала.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram