Щодо цьогорічного "Оскара". Зверніть увагу, "Зелена книга" – фільм-переможець, гранично простий і за сценарними ходами, і за сюжетом, і за кінотехнологією, і за мовою мистецького вираження. Все дуже просто і не потребує вкладення захмарних грошей, це не блокбастер за десятки мільйонів баксів, з батальними сценами, спецефектами і зірками першої величини навіть в епізодах.

Звісно, в США зняти таке кіно, мабуть, на порядки дорожче, ніж в Україні, але то через гонорари і зарплати, через оренду обладнання і приміщень, і податки. Тобто, я про те, що зняти подібної якості кіно не в Голівуді і без голлівудських зірок, по кишені багатьом, зокрема і нам, в Україні.

Читайте також: Оскар 2019: повний список переможців

У нас нині прийнято пишатися кіносферою: і роботами, на які потроху почали ходити українські глядачі, і першими позитивними відгуками, а передусім – мільярдом гривень, який виділяє на розвиток українського кінематографу держава...

При цьому, як це у нас прийнято, ми дещо перебільшуємо свої успіхи. Чи не так? А якщо за "гамбургським рахунком", то слабуваті у нас поки що виходять фільми, а за деякі з них – і зовсім соромно. Ну, от за "Крути", наприклад… Як таке можна було зняти про Крути – точку відліку тієї, столітньої давності україно-російської війни – фальшиве, ходульне, з надуманими та абсолютно безплідними сюжетними лініями?

Втім, у мене є й інше запитання: як таке можна було допустити до державного фінансування? Тобто, це запитання до людей, які відбирали, давали згоду. Вони не бачили сценарію? Але ж 90% прорахунків фільму – не сумнівайтеся – саме у ньому. Вони щось знали про режисера, в чиїй владі наполягти на переробці сценарію, на зміщенні акцентів? Риторичне запитання.

Не треба, я думаю, поки що сумніватися в тому, що відбором у нас займаються високопрофесійні люди, які всі ці проблеми бачать і розуміють. Тоді в чому справа? А в "мєждусобойчиках", мабуть, у вічнозеленому нашому принципі "свій до свого по своє" – у перекладі на мову організації кінопроцесу. Так і сидять біля фінансових потоків люди, дехто з яких ще з радянських звикли ставити попереду різні міркування і почасти дуже далекі від мистецтва...

Читайте також: Дорожні пригоди. Три причини подивитися фільм "Зелена книга"

Ну, поки що немає у мене іншого пояснення цим дошкульним провалам. Ми нині говоримо (я сам цим грішу), що нічого, мовляв, потрібно спершу створити з "невидатних" робіт гумус – той грунт, на якому проростуть майбутні шедеври. Немає питань – "гумус" є і нехай буде, але мова про грунт, а у нас – провінційна імітація трапляється. 

… А тут навіяло – Оскар, "Зелена книга". Та все, що треба для такого кіно – це талант і відповідальність! Втім, вони мають помножені на професійну неупередженість і щире сприяння, для чого, до речі, теж талант потрібний. А так – наша "Зелена книга", ось вона, десь поблизу, є всі шанси дочекатися…

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram