Коли Гоші було чотири, ми постійно читали перед сном «Маленького принца» Екзюпері. Ми читали цю книжку довго, багато місяців. Дитина краще за будь-якого дорослого, прочитавши всього лише початок, розуміє, про що книжка. Не про те, що знають про неї дорослі, — не про хлопчика, який мандрував планетами. Вона — про льотчика, який розбився в пустелі. Саме тому ми просувалися так повільно. Щоразу, коли я намагався продовжити з того місця, де ми закінчили напередодні, син говорив: «Ні. Я все забув, треба читати спочатку». У цього початку можуть бути варіанти. В оптимістичному варіанті це уривок, який ми читали вчора. Або позавчора. Або весь тиждень поспіль. У песимістичному — це вся книжка від самого початку, включаючи передмову. Коли я питаю: «Ну, а передмову читати навіщо?» — він відповідає: «Такий порядок. З неї починається, значить, треба читати». Таку системність я рідко зустрічаю у дорослих бізнесменів, а шкода. Тут є чому повчитися всім нам.

Читайте також: 8 советов, как мотивировать себя

Попри те, що Гоша знає більшість речень напам'ять, він просить: «Прочитай іще раз, я забув, про що там». При цьому, якщо зупинитися, він може продовжити абзац із пам’яті. На кожну сторінку дитячої книжки припадає не менше тридцяти запитань. Найбільше, звісно, про все, пов'язане з аварією. Чому полетів і зламався? Чому не перевірив літак перед вильотом? Де були техніки, коли він злітав? Як його випустив аеродром? Чому він полетів на несправному літаку?
Як мені пояснити чотирирічній дитині, що у світі дорослих нікому нічого не потрібно, скрізь безвідповідальність і нехтування елементарними правилами та здоровим глуздом, і мало де щось робиться за правилами? І що за будь-якої аварії не тільки може не бути відповідей на такі питання, але й самі питання можуть бути не задані? Це важко пояснити навіть самому собі.

Коли ми летимо в літаку, син насамперед дістає з кишені крісла інструкцію з безпеки, на якій намальовано, що і як робити під час аварії, і не зупиняється, поки ми не проговоримо всі пункти в ній. Щоразу. Ви хоч раз прочитали цю інструкцію від початку до кінця? Багато хто навіть не в курсі, що вона існує. У творі Екзюпері Маленький Принц каже, що дорослі дурні й нудні. Можна додати: безвідповідальні, неуважні, кидають справу після пари перших невдач. Ви здатні читати щось, що вам не зрозуміло, два місяці, поки не стане зрозуміло? Так, як це роблять діти?

Скільки разів я чув фразу: «Я збанкрутував, бо це не моє. Немає у мене здібностей до бізнесу». Зазвичай, якщо дізнатися у людини, а скільки ж разів вона пробувала почати заново, перш ніж дійти такого висновку, то вона відповість: пару разів або кілька, у будь-якому випадку, це буде до десятка спроб.

Скільки разів ви пройшли від і до підручник з маркетингу, перш ніж сказати, що ваш товар на цьому ринку продати неможливо? Скільки разів ви прочитали підручник з менеджменту, перш ніж сказати, що у вас немає здібностей до бізнесу?

Дитина повторить необхідну їй дію потрібну кількість разів. Якщо потрібно 10, буде 10. Якщо потрібно 20, буде 20. Дорослі так роблять? Ні.

Читайте також: Бизнесмен: Стать успешным можно, только если общаться с "правильными" людьми

Висновок: виростаючи, ми не набуваємо, а втрачаємо майже все. Чому дорослі не хочуть розбиратися в необхідному? Чому не здатні до навчання? Чому, як діти, не ставлять мільйони запитань, відповіді на які не лежать на поверхні? Дедалі частіше я потрапляю в глухий кут, бо син задає мені питання, відповідей на які немає навіть у мене. Чому? Тому що я ніколи не замислювався про це.

У дітей немає розуміння того, що їм щось непідвладне або вони на щось не здатні. Того самого розуміння, яке погубило 90% завалених фірм і нереалізованих проектів.

Тому, коли я бачу бізнесмена, який вважає, що він розумніший, успішніший, талановитіший, досвідченіший за чотирирічну дитину, мені стає сумно. Дорослішаючи, ми втрачаємо все. Хоча технологія, як не втратити це все, щодня у нас перед очима, просто з доставкою додому.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram