Збуджена політична реакція українських політиків і журналістів на поїздку Юрія Бойка й Віктора Медведчука до російської столиці заважає – як це часто вже бувало у російсько-українських відносинах – усвідомити сутність сигналу, спрямованого Москвою.

До того ж цей сигнал адресований не тільки Бойку й Медведчукові. Я б навіть сказав інакше – через Бойка й Медведчука він переданий українському політичному класові, олігархам, підприємцям. А вже зацікавлені особи зможуть передати його українському народові, чому б і ні?

Отже, що запропонував на зустрічі прем'єр-міністра Росії Дмитра Медведєва з Бойком і Медведчуком голова правління "Газпрому" Олексій Міллер? Продовжити транзитний контракт із Україною, знизити ціну на газ у рамках прямих поставок мінімум на 25% і ввійти до консорціуму з управління газотранспортною системою.

Читайте також: Домовитися з Росією ‒ неможливо: ще один вагомий аргумент

Простіше кажучи – зберегти за Києвом той рівень прибутків, який Україна неминуче втратить у разі реалізації проектів "Північний потік-2" і "Турецький потік" та створити можливості для зниження ціни на газ для населення, про яку говорять практично всі українські політики-популісти. І, звичайно, це зниження допоможе довести малозабезпеченим верствам населення, що нова влада "з народом" – навіть якщо неминуче в такому разі скасування субсидій змусить громадян заплатити більше державі та її новому старому господареві – "Газпромові".

Підкреслю, що нічого нового в такій моделі немає. Вона успішно була застосована після президентських виборів 1994 року та проіснувала двадцять років. Позбутися від кабальної залежності ми змогли тільки після Майдану – й у цьому одне з головних досягнень Революції гідності. Але позбавлення не могло не призвести до значного підвищення цін на енергоносії для населення – й це підвищення аж ніяк не є закінченим. При цьому не потрібно думати, що населення є щасливим тому, що платить стільки, скільки газ коштує, а не стільки, скільки Міллер раніше дозволяв йому платити. Як може бути задоволено населення в країні, де "халява" –така ж національна релігія, як нескінченна радісна боротьба з чужою корупцією?

При цьому постає й інша проблема – можлива втрата доходів від транзиту. І це тоді, коли будь-яка популістська влада захоче роздати гроші населенню – й це в умовах, коли доведеться віддавати борги МВФ. Звідки взяти гроші?

Правильно. У "Газпрому". Це те, що пропонує Міллер. Те, що пропозиція зроблена на зустрічі з Бойком, який не переможе на президентських виборах, не повинно нікого дивувати. Бойко й не повинен перемогти. Він повинен стати ретраслятором програми продажу України "Газпрому". Звичайно, добре було б, аби після парламентських виборів Бойко взяли в новий уряд міністром енергетики. Але й це не обов'язково. Обов'язково – програму продажу здійснити.

Читайте також: Україні загрожує запит на прихований колабораціонізм

Причому Москві зараз нічого робити не потрібно. Їй допоможуть самі українці. Перший крок – обрання популіста президентом України. Другий крок – голосування за популістів на парламентських виборах. А далі виникне просте запитання – звідки брати гроші на "халяву"? А гроші на "халяву" є тільки в "Газпрому" – тому що ніякий МВФ на популістські експерименти не піде, вимагатиме продовжити реформи. Ось тут в офіс нового президента або прем'єра прийде Медведчук із нагадуванням: усі проблеми вирішуються, варто тільки продатися. У будь-якого популістського керівництва України немає ніякого іншого виходу, крім як продатися Москві. Просто немає – й не шукайте.

Ну, а далі – справа техніки. Російські агенти в останні дні мало не в деталях прописують програму популізму й капітуляції. Про Крим – забуваємо. На Донбас – їдемо спілкуватися з ватажками псевдореспублік, шукати "компроміс". Санкції – скасовуємо. Дупу – цілуємо. Зате газ наш.

Якщо хтось думає, що я описую фантастичний сценарій, нехай просто збереже цей текст до березня 2020 року, коли все це може збутися. Величезна частина наших співвітчизників завжди була готова продати країну та її честь за "халяву". І зараз готова.

Залишилося тільки проголосувати.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram