Чому "поет не боїться від ворога смерти" та що поєднує любов і сіль
Видатний мовознавець, доктор філологічних наук Олександр Пономарів на сторінці свого блогу продовжує втаємничувати широкий загал у тонкощі української мови. Із-поміж іншого професор пояснює, що спільного між кров'ю, любов'ю, сіллю та Білоруссю
Михайло Мешій запитує: якщо родовий відмінок однини іменників третьої відміни має закінчення -и (тіни, печи тощо), то як бути з матір'ю: матері чи матери?
Закінчення -и в родовому відмінку мають ті іменники третьої відміни, які закінчуються на -сть, -рть: радість – радости, честь – чести, молодість – молодости, чверть – чверти, смерть – смерти. А також іменники кров, любов, осінь, сіль, Русь, Білорусь: крови, любови, осени, соли, Руси, Білоруси. Решта закінчуються на -і.
Запитання від редакції: чому ви послідовно підтримуєте повернення цієї норми в правопис?
Вона дуже важлива, бо дає змогу відрізняти родовий відмінок від давального й місцевого.
Читайте також: Коли віддавати перевагу смаженому
Це по-перше, а по-друге, так писали наші класики: "Поет не боїться від ворога смерти, Бо вільная пісня не може умерти" (Леся Українка). Так подано ці слова в "Словнику" за редакцією Бориса Грінченка, який досі є одним із важливих мірил українськости лексики. Із цим нарешті погодилася й остання Правописна комісія.
Борис Грінченко. Малюнок Марисі Рудської
Кілька запитань від пана Андрія.
Чи правильні словосполуки був веселий, зробився лагідний, став злий? Чи все ж потрібно вживати орудний відмінок?
Між цими словосполуками є такий розподіл: коли йдеться про постійну ознаку, використовуємо називний відмінок: був веселий, був талановитий, був освічений.
Коли хочемо сказати, що хтось тільки набув чи набуває такої ознаки, використовуємо орудний відмінок: зробився злим, став лагідним тощо. Хоч у цих випадках можливий і називний відмінок.
Читайте також: Чому не можна скорочувати Лесю Українку й чим однофамільця замінити
Коли предварительный перекладають як попередній, чи не є це помилкою? Адже в такому разі це слово збігається значенням із предыдущий, тобто попередній означає і предыдущий, і предварительный. "Але я не вірю, щоб наша мова була така вбога, як англійська, щоб одним словом позначати кілька значень і кілька частин мови", – пише пан Андрій. В 11-томному "Словнику української мови" подане доволі цікаве й доречне слово завчасний. Тож, може, вживати попередній у значенні предыдущий, а завчасний – у значенні предварительный?
Предыдущий – це попередній, переднІший.
Предварительный – заздалегідний.
Завчасний – те саме, що передчасний, тож не підходить ні до предыдущий, ні до предварительный.
Що ж до англійської мови, то її ніяк не можна назвати вбогою.
Володимир Демченко запитує, чому складні слова на кшалт адміністративно-правовий, міжнародно-правовий, публічно-правовий всюди пишуть із дефісом. Але ж за правописом має бути не так?
За правописом, потрібно писати саме з дефісом, про що свідчить "Український орфографічний словник" (Київ, 2009).
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram
Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter
Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки