З уваги на психологічні особливості українського електорату, які вже можуть розглядатися як певна українська традиція, українець-виборець має дві сталі риси:

1) Обирати, скажемо делікато, незмінно далеко не найкращий матеріал на чоло держави. Навіть коли "за кілометр" видно, що є непогана альтернатива.

2) Нелюбити те обране одразу після обрання аж до бажання його кудись діти ще до наступних виборів. Теперішня кампанія лише додає солі: реального претендента на посаду президента вже зараз, до виборів, ненавидять навіть ті, хто йде за нього голосувати (!). І це природній результат попереднього голосування (травень 2014). Логіка.

Читайте також: Деградація інтелекту рано чи пізно призведе до глобальної катастрофи – письменниця

3) Із бажання помсти (самим собі) кожного наступного разу обирати "іншого" за культурологічною ознакою (україномовний – російськомовний), яку нам успішно розворушує й навіть розпалює небайдужна до нас сусідка.

Якщо звернутися до однієї з богинь розуму й природи – логіки, то можна зробити такий висновок: Якщо українці таки нездатні обрати об'єднавчу фігуру зі звичайною людською совістю й здатною, просто, виконувати закони держави, то чи не доцільно було б чи то у формі закону чи то, просто, традиції, домовитись, що президентом України може бути лише особа, котра весь час, доки обурені виборці її знову не поженуть, розмовлятиме винятково російською мовою й ходитиме у якійсь косовортоці з балалайкою? Адже це може зберегти повагу до української мови, вишиванок, традицій і всього іншого національного. І, взагалі, зберегти державу як осереддя українського народу й українство, в цілому. Ну, це, якщо, дійсно, українці, в принципі, не здатні знайти й обрати щось порядне з-поміж самих себе.

Читайте також: Українцям варто припинити тішити себе думкою про геніальне походження та призначення – політолог

Мабуть, у легенді про запрошення українцями в Давній Київ варягів на врядування й для організації оборони була правда. Але наші самокритичніші предки запрошували менеджерів і воїнів не аби звідки, а із Скандинавії, де зараз живуть найщасливіші в світі люди, без олігархів і, отже, з високою якістю життя. Тепер надії українців розвернулися на Близький Схід. Хоча, звичайно, в Ізраїлі, мабуть, теж зараз непогано. Принаймні, в здатності держави організувати оборону, безпеку, зовнішню політику й забезпечити певну якість життя населення. Власному, звичайно. То, може, краще оформляти такі речі офіційно – запрошувати "врядувати" на конституційному рівні? Тоді, принаймні, з боку запрошених буде гарантована договором відповідальність.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram