Маркус Фронмаєр

Нещодавно німецький журнал Der Spiegel, телевізійний канал ZDF і британська ВВС оприлюднили спільне розслідування російського впливу на вибори в німецький Бундестаг 2017 року, пише для "Тижня" Ріхард Герцінґер

Виявили стратегічний документ, який напередодні перегонів курсував у російській Адміністрації президента й містив рекомендації, як для досягнення цілей Кремля залучати депутатів Бундестагу.

Конкретно там ішлося про підтримку й настанови для Маркуса Фронмаєра, який кандидував від правопопулістської АдН. Фронмаєр, ідеться в документі, буде "цілковито контрольованим депутатом Бундестагу". І його справді обрали до німецького парламенту.

В іншому документі містяться конкретні пропозиції щодо підтримки Фронмаєра Кремлем і настанови для депутата. Однак і без цих доказів усім мало бути давно зрозуміло, що у випадку Фронмаєра йдеться про ревного помічника путінського режиму.

Читайте також: Випробування прихильником Росії для "Атлантичного мосту" німецько-американської дружби

Так, колишній голова молодіжної організації АдН у жовтні 2016-го відвідав проросійських сепаратистів у Донецьку та домовився в Москві про співпрацю з молодіжною частиною путінської партії "Единая Россия". Під час поїздки до анексованого Криму, профінансованої російським фондом, Фронмаєр привітав громадян півострова "зі здобутою від України незалежністю".

Спільно з шеф-редактором праворадикального журналу Мануелем Оксенрайтером цей депутат із АдН заснував уже ліквідований "Німецький центр євразійських досліджень". Його метою була організація "місій спостерігачів на виборах" на окупованих територіях Східної України. Але справжня функція – підтвердження російської пропаганди про тамтешню імітацію виборів.

Донедавна Оксенрайтер був референтом депутата Бундестагу Фронмаєра. Тепер польська прокуратура підозрює, що Оксенрайтер замовив полякові, який працював на російські та китайські спецслужби, виконання кількох терористичних актів в Україні.

Оксенрайтер і Фронмаєр роками відкрито діяли як частина мережі європейських та російських праворадикалів і націоналістів із тісними зв’язками з відповідними антизахідними силами, як-от сирійським диктатором Башаром Асадом, екс-президентом Ірану Ахмадінеджадом й ультранаціоналістичним російським ідеологом Дугіним. Тому виникає питання: чому те, що член німецького Бундестагу таким чином діє в інтересах чужої ворожої сили, давно не спричинило вибуху обурення та розголосу серед німецької громадськості?

Навіть надані розвідкою конкретні докази прямого керування німецькими політиками із Кремля викликали в нас у країні дуже стримане обурення. Порівняно з буревієм, що здійнявся кілька років тому, коли стало відомо про шпигування Агентства національної безпеки США й у Німеччині, воно мов ніжний легіт. Хоча Федеральне відомство із захисту Конституції ще в лютому застерігало про чергові кібернапади та посилену підготовку Москви до впливу на майбутні вибори до Європарламенту.

Читайте також: Путінферштеєри: чому в Німеччині не бракує прихильників Росії

Брак громадського занепокоєння через ці дані, мабуть, не дивує, якщо брати до уваги те, що головою спостережної ради найбільшого російського енергетичного концерну, контрольованого безпосередньо Кремлем, працює колишній федеральний канцлер в особі Ґергарда Шредера. Попри це, німецька політична та медійна громадськість і надалі приймає його як шанованого державного мужа й компетентного коментатора актуальних політичних процесів. Принаймні керівні особи урядової партії СДПН, здається, не вражені новими викриттями про масштаби підривної діяльності Російської Федерації. 

Так, міністерка юстиції Катаріна Барлі нещодавно простодушно дала інтерв’ю пропагандистському каналові Russia Today, центральному інструментові Кремля в дезінформаційній війні проти західних демократій. "Ми плекаємо тісні контакти з Росією, – заявила вона в інтерв’ю. – РФ завжди була й залишиться нашою партнеркою".

Наскільки важливо те, що нині стали дещо уважніше придивлятися до контактів АдН із Кремлем, настільки ж дивує, що цього не роблять тією самою мірою і стосовно наступниці Соціалістичної єдиної партії Німеччини – сили "Лівих". Її провідні члени, як-от депутат Бундестагу Александер Ной, публічно заперечують протизаконну анексію Криму, підтримують контакти з невизнаними східноукраїнськими псевдореспубліками та приймають запрошення, наприклад на російський пропагандистський захід Yalta International Economic Forum у Криму.

Натомість партію "Ліві" на противагу АдН німецькі політичні кола вважають "нормальною" та демократичною. Насправді ж у своєму потягу до авторитарних сил ці дві партії єдині й однаково втішаються прихильністю Путіна. 

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram