Автор – Андрій Єрмоленко

Хотілось би буквально кілька слів сказати критикам і ненависникам закону про мову у фейсбуці.

Ви коли сьогодні пишете про "ущемления" та розмаїті катастрофічні наслідки цього закону для себе та своїх мовних прав, чомусь забуваєте одну принципову річ.

Читайте також: Парубій: Мова – наша зброя, це великий день української перемоги. ВІДЕО

Демократія – не лише голосування "по приколу" раз на п'ять років або оприлюднення своєї незалежної аналітичної позиції у ваших fb-акаунтах, яку часом не відрізниш від звичайного незадоволеного буркотіння та ячання.

Демократія – це також участь у політичних акціях і загалом у житті країни. Це, зрештою, публічне, свідоме й чітке формулювання позиції. Бо ви – такий самий сеґмент громадянського суспільства, як і прихильники цього закону, які сьогодні масово вийшли під Верховну Раду і весь цей час закликали ухвалити цей закон.

Я розумію, звісно, що у вас із цим проблеми, тому що ставати в одні лави з колишніми регіоналами у вигляді їхньої масовки – відверте "западло".

Але цей закон, нагадаю, було подано 2017 року. Надворі вже 2019-й. Два роки ви мали на формування антимовного фронту. Два повні роки. На власні пропозиції, зміни, доповнення і просто пояснення своїх фобій і страхів – реальних чи віртуальних.

Читайте також: "Захист російської мови від української загрози": чому розраховувати на прозріння не випадає

То чому ви не виходили до Верховної Ради як вільні громадяни? Чому не організовувались у незалежні групи й рухи, якщо насправді вбачали в цьому законі щось катастрофічне для себе та своїх мовних прав? Чому не стали силою, до якої, можливо, й дослухаються? Ви насправді чекали, що проросійські депутати Новинський і Шуфрич захистять ваші мовні права, а тисячі безглуздих правок від "Опоблоку" загальмують ухвалення та підписання – й усе залишиться так, "как было раньше"?

Час дорослішати. Приколів більше не буде.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram