22 діалоги та полілоги вела в месенджері за сьогодні, плюс сім важливих телефонних розмов, 11 е-мейлів (як на мене, малувато), навіть дві есемески – й іще тільки початок вечора. І це все не з рідними та близькими, а у справах.

Інтернет зробив комунікацію доступнішою, але людські можливості залишилися тими ж, що й були, коли листи відправляли голубами.

Втома виникає не від спілкування, а від кількості рішень, які змушений приймати з меншим часом на обмірковування.
Через число додаткових дій, які виникають незаплановано внаслідок цієї надшвидкої комунікації.

Читайте також: Універсальна формула нашого спілкування

Яка тепер зовсім не має меж, бо тобі пишуть люди, які до появи телефону фізично не змогли б із тобою зв'язатися, або їм було би це невиправдано дорого – повідомляти тобі щось з інших міст і країн.

Комунікація множить комунікацію – і тому так важливо бути лаконічним і використовувати тільки ті слова, які щось значать.

Від зайвих повідомлень стає боляче. Тому в мене немає Viber (бо там найвищий відсоток поціновувачів порожніх послань) і поки це ще пристойно, нема Telegram.

Мені давно вже стало не в кайф проводити час перед ґаджетом: найкращий відпочинок – це не бачити той телефон (хіба коли він стає фотоапаратом, ще нічого).

Читайте також: Роль розмови в нашому житті зменшилася – філософ

Але ще лякає, що ці правила комунікації зовсім нерегламентовані. Тому мені боляче бачити сповіщення навіть від друзів, які майже опівночі вирішили кинути якесь посиланнячко чи бозна-що. Воліла би говорити з ними наживо, а не проводити ще більше свого часу над екраном.

Смайлики й навіть котики не замінюють емпатії. Без живої реакції людей, які тобі близькі, почуваєш якусь глуху та глупу порожнечу.

Маю парадоксальну проблему цього часу: Я спілкуюся цілими днями. І водночас мені так бракує спілкування

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram