MENU

Релігійна декомунізація в Україні

842 1

У столиці віряни розпочали ініціативу зі встановлення скульптури Богоматері

Процес офіційної декомунізації в Україні, запущений у 2015 році, свого часу викликав бурхливе обговорення як у широкому загалі, так і в академічних колах.

Не маю наміру обговорювати доцільність чи методи декомунізації, натомість хочу виокремити один із її менш помітних проявів: звернення до релігійного наративу замість традиційного національно-патріотичного.

На сьогодні, більшість пам‘ятників, що підпадали під дію закону, вже видалено з публічного простору українських міст. Згадана тенденція поки що виявилася у нечисленних прикладах. Для прикладу, у Кривому Розі замість Леніна встановили Богоматір. У Ренійському районі Одещини замість "вождя світового пролетаріату" встановили пам‘ятник святому Миколаю. На перевалі Тухольські ворота, яким проходить траса Київ-Чоп, біля міста Сколе на Львівщині був модифікований оригінальний монумент трембітарям і радянському солдату. Пошкодженого кліматичними умовами радянського солдата замінили скульптурою архистратига Михаїла.

Читайте також: В'ятрович пояснив, чому неможливо скасувати декомунізацію

Проте найбільш помітними, у разі успішної реалізації, можуть стати монументи на місці двох найвідоміших Ленінів недавнього минулого: у Києві та Харкові.

У Харкові на заміну колишнього 20-метрового пам‘ятника Іллічу експертне журі ще у 2017 році підтримало проект 86-метрової композиції ангела з православним хрестом та чотирма знаковими для регіону фігурами довкола: скіфа Анахарсіса, князя Ігоря, філософа та автора пісні "Їхав козак за Дунай" Семена Климовського та поета-романтика Михайла Петренка, автора вірша "Дивлюсь я на небо, та й думку гадаю". Щоправда, ангела журі порекомендувало замінити на подвижника Антонія Великого, який є покровителем Харківського університету ім. Каразіна.

У 2015 році очільники УПЦ КП, УПЦ МП, УГКЦ та Римо-Католицької церкви в Україні підтримали ініціативу встановлення скульптури Богоматері замість поваленого у 2013 році вождя на бульварі Шевченка у Києві. А от очільник УІНП Володимир В‘ятрович вважає, що "тінь Леніна надто густа, щоб відмолити карму цього місця". А поки доля постамента залишається невідомою, поряд нещодавно встановилитимчасовий арт-об‘єкт у вигляді велетенської блакитної руки, що символізує дружбу і спілкування.

Одним з найбільш видимих символів, що залишився недоторканим, є монумент Батьківщина-Мати, зведений у 1981 році на території сучасного Національного музею історії України у Другій світовій війні. Зважаючи на символічне значення цього місця для історичної політики держави, особливо під час комеморативних заходів 8-9 травня, скульптуру одягали у маковий вінок, що став елементом нової політики пам‘яті. Але проблема полягає у великому радянському гербі на щиті.

Секретар Київради Володимир Прокопів повідомив, що наразі Інститут електрозварювання ім. Патона вивчає можливість демонтажу серпа і молота, але про цілковитий демонтаж чи капітальну реконструкцію не йдеться (і навряд чи це видається реальним з огляду на технічну складність та інші чинники).

У 2018 році на сайті "Радіо Свобода" у рубриці "Точка зору" з‘явився текст Ірини Костенко "Декомунізація монумента "Батьківщина-Мати". Хто повинен захищати Київ?", де авторка зазначає, що, за підрахунками, зрізання герба коштуватиме від 500 тисяч гривень, до того ж доведеться придумати, як його замінити. І наводить свою пропозицію вирішення дилеми. Пригадуючи, особливе значення Києва як релігійного центру православ‘я і факт, що радянський монумент був покликаний потіснити золотоверхі обриси "святих київських гір", журналістка пропонує не обмежуватись щитом, а зробити з Батьківщини-Матері… Божу Матір, що охоронятиме Київ.

Читайте також: Чотири роки декомунізації в дії: здобутки та борги. ВІДЕО

У християнському світі традиція встановлювати гігантські релігійні монументи найбільше поширена у Латинській Америці, хоча окремі приклади трапляються і в Європі та Азії. Чи не найвідомішими є статуї Христа у Ріо-де-Жанейро (1931) та Альмаді поблизу Лісабона (1959). Чимало міст у різних куточках світу пізніше вирішили і собі не відставати. У Польщі, де 2016 року відбулася церемонія інтронізації Ісуса Христа як короля держави, звели найвищу статую Христа у світі.

Чи реальні подібні монументи у нас? Окремі приклади вже можна спостерігати. Мешканець Трускавця Ігор Кісак власним коштом встановив 12-метрову копію статуї Христа-Спасителя у Ріо, не допустивши на будмайданчик представників ДАБІ для перевірки будівельних норм, за що був оштрафований на 50 тисяч гривень. Чоловік оскаржив штраф у суді. У 2012 році у вже згаданому Сколе урочисто відкрили 18-метровий хрест "Могила князя Святослава", що сьогодні заростає чагарниками і бур‘яном.

Після десятиліть витіснення символів культу з публічного простору, релігійні постаті повертаються на вулиці і площі міст світської України. Їхній стиль все виразніше тяжіє до імітації минулого з мімікрією під бароко, що навряд чи відповідає сучасним тенденціям монументального мистецтва. Крім того, в українських реаліях доводиться перейматись не лише за художню якість оформлення, але й фінансову доброчесність, особливо у дороговартісних проектах.

Підписуйся на сторінки UAINFO у FacebookTwitter і Telegram

Андрій АВРАМЕНКО для УП. Життя


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки



Правила коментування »  

Новини