У Харкові, Ужгороді, Кропивницькому, Полтаві, а може ще десь, значаться на карті провулки під назвою Театральний.

Назва доволі прозора – ці провулки прилягають або ведуть до театрів. Однак лише в Одесі концентрація театрів на відтинку в 350 метрів аж настільки велика. Щоправда, зараз провулок носить ім’я композитора П. І. Чайковського, проте менш театральним від того не стає.

 

Усі знають, як виглядає з фасаду візитівка Одеси – Національний Академічний театр опери та балету. Проте його тильний бік не менш цікавий.

Читайте також: Сім величних соборів України, які ще можна врятувати. ФОТО

Пропонуємо вам зазирнути "за лаштунки" – у затишні одеські дворики, сповнені таємниць, легенд, котячого нявчання й пахощів троянд.

Міський театр, який був на місці сучасного Оперного, "дивився" фасадом на море, і, звісно, жодних будівель ще перед ним не було. Перший будинок на одеських схилах, який поставав перед очима мореплавців, що заходили в одеський порт, саме він – суворий та елегантний Міський театр у стилі класицизм. Цей театр був для одеситів усім – серцем і душею міста, і після пожежі, яка зруйнувала його вщент, Одеса ніби осиротіла.

Новий театр був збудований аж через 14 років видатними австрійськими архітекторами Фельнером та Гельмером, – у 1887-му. Ви думаєте, що одесити весь цей час утримувалися від театрального життя? Звісно, ні. Публіка, починаючи від біндюжників та до купців першої гільдії, вимагала світських розваг.

У Театральному провулку (зараз – провулок Чайковського) у різні часи розташовувалися ще декілька театральних закладів.

У будинку номер 12 розміщувався театр-вар’єте та готель Норд – там вирувало богемне життя міста.

У 1924 році в ньому з великим успіхом виступив Володимир Маяковський. Кумир свого часу дивиться на нас важким поглядом із тильної стіни будинку.

Пізніше тут розташувався театр юного глядача, а зараз – фітнес-центр. Змінюються часи – змінюються пріоритети.

 

Зазирнемо до чотирнадцятого номеру: тут містився колись… цирк! Важко навіть уявити тепер, як він виглядав.

Згодом на його місці облаштували Маріїнський театр. Чимало видатних артистів побували на його сцені. Тут із великим успіхом давали "Наталку Полтавку" корифеї українського театру, згодом знайшов прихисток єврейський театр, де йшли вистави мовою ідиш.

Сидіння в театрі були відсутні – публіка розташовувалася на сходинках амфітеатру навколо сцени. Приміщення погано опалювалося, що змушувало публіку ближче тулитися одне до одного – це створювало особливу атмосферу інтимності й сімейності. Дах був дуже тонкий – чувся найменший шурхіт. Історик Одеси Олександр Дерібас у своїй книжці "Старая Одесса" описав казус, коли під час трагічної сцени, де мати проводжала сина на 12-річну каторгу, по даху театру почали бігати коти й нявчати в любовному шалі. Публіка розреготалася, артисти припинили виставу та ще довго не могли налаштуватися на серйозний лад.

 

Двір неодноразово перебудовували. Театру вже давно немає, навіть жодного сліду від нього – хіба що бездоганна акустика. Домашні таємниці, особливо влітку, коли вікна прочинені навстіж, стають спільною справою всіх мешканців двору. Щоденний театр триває. Хтось зітхає, хтось скрипить ліжком, хтось свариться, хтось пліткує по телефону, хтось грає на скрипці. За словами пані Анни, що живе в цьому дворі, "тут мешкають дві скрипки й одна віолончель".

 

У глибині двору із другого поверху по сходах до нас театрально виходить пані поважного віку – у капелюсі й рожевих гумових капцях. У неї постава й жести справжньої королеви сцени. Користуючись тим, що зібралася публіка, пані починає декламувати вірші про… котів! Коти – ще один незмінний атрибут цього двору ще з часів їхнього дебошу на даху Маріїнського театру.

Пані Галя, яка декламувала вірші, піклується про них, а також про озеленення двору, разом з іншими мешканками. На клумбі росте топінамбур (пані Галя рекомендує вживати його коріння щодня, щоби бути в формі), кропива (щоби мити відваром волосся), картопля (просто так, аби зелено було).

Наша гід Анна вирощує прекрасні троянди, які наповнюють своїм ароматом весь двір.

Пані Галя запрошує нас перепочити та розповідає про своє життя й несподівану кар’єру в кіно. За фахом вона – іхтіолог, і все життя працювала в науково-дослідних інститутах. Але в 63 роки її запросили знятися в епізоді художньомого фільму. Таку фактурну, високу, струнку пані зі шляхетними рисами обличчя та аристократичними манерами любить камера – вона знялася в 17 рекламних роликах й епізодичних ролях у 30 фільмах! Пані Галя не приховує свого віку – їй 71, вона пише вірші, знімається в кіно, доглядає за двором і допомагає людям. Її глибоке, захоплене й мудре ставлення до життя й людей нас просто причарувало… Дві години розмови пролетіли як одна мить.

Легенди Театрального провулку… Усього не розкажеш… Привиди минулого проступають у повітрі, ніби оживляючи старі, пошарпані, а подекуди й заштукатурені до невпізнанності стіни…

 

Квартири, де збирався бомонд ХІХ-го століття – письменники, композитори, оперні співаки. Хто тут тільки не бував – Петро Чайковський, Соломія Крушельницька, Олександр Купрін, Леонід Утьосов… Геніальні музиканти, артисти, письменники, а також "колобогемна тусовка" – франтуваті бонвівани й манірні старлетки…

 

Тут досягали апогею слави та розпачу забуття… Проводили спіритичні сеанси, збиралися таємні товариства, розігрувалися особисті драми… Іранський шах Мохаммед Алі надсилав чарівливій одеситці з Театрального провулку екіпажі з квітами й подарунками, румунський фашист був закоханий у єврейську дівчину, а енкаведист – в аристократку блакитної крові…

У занепалому зараз будинку із забитими вікнами колись Антон Чехов частував морозивом свою юну пасію у відомій на всю Одесу кондитерській Замбріні. Вхід до цукерні був із Пале-Роялю, невеличкого скверу біля Оперного.

Зараз будинок доживає свого віку в повному зубожінні, закритий парканом та заставлений сміттєвими баками. Невдовзі він завалиться зовсім, і на його місці постане новобудова.

Щоб підбадьоритися, заходимо на каву до буфету Оперного театру – місце, облюбоване митцями й артистами.

Завершуємо прогулянку романтичними сходами, що ведуть нагору – до Театральної площі, де іскряться в променях сонця фонтани.

Переможені спекою, дівчата просто в одязі купаються у прохолодних струменях.

Читайте також: Radyvyliv Dream: замість лоукосту – маршруткою в сусідню область. ФОТО

 

Перед парадним входом до Оперного юний морячок, із видом пересиченого жіночою увагою ловеласа, спілкується з двома красунями.

У Пале-Роялі біля Фонтанчика під гіллястими платанами відпочивають люди, ласують морозивом та пліткують, як і 150 років тому… Одеса живе своїм, по-літньому розслабленим, життям…

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram

Фото – Юлія Крижевська