Ілюстративна світлина

Можуть, звичайно, сказати, що дві важких дорожньо-транспортні пригоди за участю кортежу нового президента країни й одного з новоявлених керівників віртуальної, але потенційно правлячої партії – просто збіги обставин

Мало що може трапитися на українських дорогах! Мало хто може опинитися за кермом! Як можна використовувати трагедії в політичному аналізі, має бути соромно.

Мені й було б соромно, якби я не займався не тільки українською, а й російською політикою. І не знав би, що дорожньо-транспортні пригоди за участю російських кортежів, машин чиновників і діячів "Єдиної Росії" – це один із найпоширеніших сюжетів російських новин в останні 20 років. Російські "слуги народу" (якщо ви забули, в Росії чиновників саме так і називають) їздять як хочуть, давлять, кого хочуть і мають за це хіба легкий переляк. Росія давно вже під колесами їхніх розкішних автомобілів.

Читайте також: Не буде ковбаси – не буде любові: що спільного в Зеленського й Путіна

Але для того, щоб зрозуміти, як це сталося, потрібно повернутися на двадцять років назад і згадати, як з'явилася "Єдина Росія" – тоді ця партія називалася "Єдність". Оскільки практично ніхто з чиновників і губернаторів не вірив у перемогу нікому не відомого в країні ставленика сім'ї Єльцина Володимира Путіна, олігарх Борис Березовський затягував у цю партію в буквальному сенсі слова пройдисвітів, випадкових людей. Це були "нові обличчя" у прямому, "українському" сенсі цього слова.

Про майбутнього голову фракції "Єдність" і голову Державної думи Бориса Гризлова було відомо тільки те, що він – однокласник нового директора ФСБ Миколи Патрушева. Сергій Миронов, який незабаром зайняв третю посаду в країні – голови Ради Федерації – до походу в політику був безробітним. Дмитро Медведєв викладав в університеті й займався юридичною практикою, в адміністрації президента він з'явився тільки наприкінці 1999 року. Про путінських друзів по кооперативу "Озеро" я вже й не кажу – всі вони були ніким і політикою не займалися. Це був справжнісінький "Квартал 95", тільки без провінційних хохм.

І, між іншим, авторитарні режими, завдання яких цементувати впливи олігархату, так завжди і приходять до влади – з "новими обличчями" й антиолігархічними гаслами.

Читайте також: По недовгій владі пройдисвітів нам загрожуватиме проросійський авторитаризм – Портников

Виникає просте запитання – а чому вони тоді починають чавити людей? Ну, це просто. Пройдисвіти виявляються пасажирами стрімкого "соціального ліфту", а модель успіху перед очима в них одна – це аж ніяк не велосипед невдалого руйнівника України "Голобородька", а розкішний автомобіль місцевого депутата або прокурора. Якщо депутат або прокурор робив, що хотів, то нашому героєві тим пачше все дозволено. Він – "слуга народу", йому ніхто нічого не зробить. І в народного обранця в буквальному сенсі слова вимикаються мізки – в тих, зрозуміло, в кого вони взагалі ще були. Такий ефект стрімкої зміни еліт в бідних дезорієнтованих країнах – "слуги народу" починають нещадно давити народ.

Росіян вибачає те, що в них у 1999-2000 році взагалі не було альтернативи, конкуренція йшла між двома колонами чекістів і бандитів, які потім успішно об'єдналися, згвалтували Росію і напали на Україну.

Українці свою долю під колесами вибирають самостійно. Але в них є інша перевага. Вони живуть не просто в бідній країні, вони живуть у країні, яка ще не дуже скоро стане багатою. Нафта, яка дала змогу Путінові, його друзям і російським олігархам побудувати авторитарний режим, у нас не з'явиться. А тому бажання замінити нинішніх пройдисвітів наступною порцією рятівників Вітчизни виникне в українців уже за кілька навіть не років, а місяців. Без грошей авторитаризм не побудуєш і людей довго не подавиш.

Ми дуже скоро виберемося з-під коліс чергового безглуздого автомобіля. Важливо тільки не потрапити потім під наступні колеса.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram