Кольорова листівка-плакат Богуша Шіппіха, виконана в кінці 1917-го після проголошення 3-го Універсалу й опублікована видавництвом "Вернигора"

Прочитав в Анатолія Амеліна ідею поміняти герб, гімн, прапор і дату Незалежності.

Є наріжні камені держави, які краще не рухати. Хоча б тому, що саме за них проливали і проливають кров кілька поколінь. А потім приходять мудрагелі й кажуть, що прапор треба перевернути, й перший рядок гімну потрібно поміняти на "Процвітає Україна" (це насмішка така?).

Читайте також: Українці боролися до останнього й сильніше за інші республіки СРСР – Кіпіані

Що ж до відсутності великого герба, то нагадаю – просовєтська п'ята колона 1990-х у Верховній Раді – КПУ й соціалісти із селянами не давали голосів за націоналістичний тризуб, і тоді було придумано фінт – мовляв, проголосуймо за малий герб, бо ж треба друкувати паспорти, гроші тощо. А потім колись ухвалимо "великий", де буде все, що хочете.

На щастя, всім вистачило розуму не ухвалювати той герб – можна тільки уявити, щоб туди напхали симоненки, ткаченки й морози.

Щодо Дня Незалежності, то справді, частина української еміграції відзначала день 22 січня як день незалежності й державності. Але інша частина відзначала день 30 червня – коли бандерівці проголосили відновлення держави в 1941 році.

Читайте також: "Кочубеївщина": чому нашим політикам варто навідатися в Борщагівку

Не бачу нічого поганого, якби змістити наповнення 22 січня – та, грубо кажучи, додати до Соборності Незалежність. Але саме день 24 серпня 1991 року став поворотним в історії сьогоднішньої України, в її нинішніх кордонах, про які ми не можемо говорити в 1918 році.

Одним словом, не треба лізти у сфери, де вже є національний консенсус.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram