Яким же буде початок нового навчального року після тривалих канікул? А якщо це першачок? Батьків можуть турбувати страхи, чи не зарано віддають чадо школи, чи "саме ту" школу обрали… Або наше улюблене, одвічне: "Що робити, якщо дитина не захоче вчитися"?

Як зробити шкільний старт максимально легким, комфортним, продуктивним і щасливим – розповідає психолог і мама Катерина Гольцберг для Освіторії.

Дитина любитиме школу, якщо цю школу люблять самі батьки. Моя дитина любить школу. Чому? – запитаєте ви. І ось тут я щиро переконана: не лише тому, що в школі затишно, є чим зайнятись і гарні вчителі. А тому, що я сама люблю школу. Отож, тримайте в думці правило: ваше ставлення до школи буде скануватись дитиною. Якщо батьки ставляться до школи позитивно – значить, там безпечно й цікаво.

І якщо, навпаки, батьки розповідатимуть вдома доньці чи сину, яка "погана" вчителька – будьте певні, рано чи пізно про таку "погану" вчительку почує хтось іще від вашої дитини. Адже єдиний авторитет і взірець знань дітей до того, як вони підуть до школи – саме мама й тато, тож їхню думку вони й зроблять ключовою. Отож, щоб ваші діти не сприймали школу вороже, не транслюйте власний негативний досвід, щоб не демотивувати чадо на старті.

Перевіряємо готовність дитини полюбити школу. 4 головні аспекти:

1. Фізіологічна готовність: проводимо Філіппінський тест. Саме цей фактор – найважливіший. Зріст дитини має бути не менше 110 сантиметрів (норма – 116–120 сантиметрів). В мене була ситуація, коли батьки відправили до школи хлопчика низького зросту – мовляв, за рік підросте, але до 5 класу хлопець виріс всього на 3 сантиметри… Тож будьте уважні.

Читайте також: Факторы, на которые нужно обратить внимание при выборе школы для ребенка

Дуже просто перевірити фізіологічну готовність за допомогою "Філіппінського тесту". Попросіть дитину спершу покласти долоню лівої руки на маківку голови, а потім повільно вести долоньку до вуха. Якщо дитина не дотягується пальчиками лівої руки до правого вуха – тест не пройдено, наполегливо рекомендую відкласти похід на школи на один рік.

Ще 5 ознак, що дитина фізично "дозріла" до школи:

– може пройти 10 кроків без підтримки по рівній лінії чи бордюру;

– може спускатися по сходах двома ногами по черзі;

– може підкидати та ловити м’яч однією рукою;

– демонструє повноцінне фразове мовлення й без проблем переказує невеликі історії, може описувати події зі свого життя в минулому часі, сьогоденні та майбутньому часі;

– володіє навичками самообслуговування: самостійно їсть, одягається та ходить в туалет.

2. Соціально-психологічна готовність. Запитайте в дитини, чи хоче вона йти до школи. Звісно, далеко не завжди відповідь "так", але в силах батьків розвинути й заохотити дитячий інтерес до отримання нових знань. Коли я запитала власної дитини "Чому ти любиш ходити до школи?", він відповів: "Там дуже багато друзів. Там цікаво. Там мені є чим зайнятись увесь час".

Психологічна готовність проявляється і в тому, чи вміє дитина спілкуватись з однолітками та дорослими. Наприклад, я часто спостерігаю, як дітей треба знайомити один з одним, а взагалі-то вони й самі мають добре володіти цим умінням.
Зверніть увагу й на такі фактори: ваша дитина – неагресивна, легко вступає в контакт, вміє знаходити вихід із проблемних ситуацій у спілкуванні, визнає авторитет дорослих.

Дитині точно час йти до школи, якщо вміє вислухати та прийняти навчальне завдання, а за потреби його уточнити. Також дитина має розуміти, що таке правила та усвідомлювати, як їх виконувати. Тому коли дитина "сто разів перепитує" – це, скоріше, добре й за це варто похвалити, адже вас чують. Жах будь-якого вчителя це якраз повна відсутність питань.

3. Інтелектуальна готовність. Найголовніша ознака – дитина проявляє інтерес до знань. У неї багато запитань і вона не боїться їх ставити. У такої дитини вже непогано розвинене логічне мислення: вона знаходить схожість і відмінність різних предметів та вміє правильно об’єднувати предмети в групи за загальними істотними ознаками.

Інтелектуальна готовність проявляється і в тому, що ваші син чи донька можуть утримувати увагу на виконуваній роботі протягом 15–20 хвилин. На моєму досвіді, це – розповсюджена проблема.

Ще один важливий фактор – розвиток довільної пам’яті: запам’ятовує і знаходить взаємозв’язок між конкретним словом і картинкою чи словом і ситуацією.

4. Особистісна готовність. Якщо дитина впевнена в собі та адекватно оцінює свої можливості – можна говорити про особистісну готовність. В школі чимало активностей пов’язані з тим, що дитині треба буде виступати перед усім класом. Говорити треба буде впевнено й голосно, чітко висловлювати думки. Саме тому важливо, щоб дитина не боялась проявляти себе, експериментувати, мала бажання доводити почате до кінця. Самооцінка дитини багато в чому залежить від усвідомлення власних сильних сторін і недоліків.

Шкільна дезадаптація: тривожні сигнали, які не варто ігнорувати.

Дитина ходить до школи наче "з-під палиці"? Влаштовує істерику перед новим навчальним роком або взагалі напряму каже про те, що не хоче навчатись? Є меседжі, котрі син чи донька раніше могли не говорити вам напряму, але варто лише навчитися чути дитину, щоб вирізняти їх та виправляти ці сигнали негайно, а не тоді, коли ситуація зайшла в глухий кут. Ось список сигналів, які не можна ігнорувати.

Читайте також: Практические шаги, которые помогут кардинально улучшить ситуацию в сфере высшего образования

1. Ваша дитина проявляє агресію. Це ознака того, що вона боїться чогось. Чого саме? Це запитання до вчителя або до батьків, але не до дитини. Якщо напряму запитати: "То чого ти боїшся?" – відповіді не отримаєте. До слова, коли агресія направлена на батьків і дитина може вдарити маму чи тата, це означає те, що дитина "просить" встановити правила й межі. Тож вчасно встановлюйте кордони!

2. Дитина проявляє апатію, не хоче нічого робити, демонструє безпорадність коли ви просите щось зробити.Це означає, що дитина дуже боїться помилитися. Хто ж забрав у дитини це право на помилку? Розберіться. Дитина може боятися, що дорослі засудять її спонтанність і все, що вона робить.

3. Дитина краде, говорить неправду. Це поширена проблема, яка означає, що їй не вистачає уваги й теплоти від близьких. Можливо, дитині не вистачає інформації, що стосується історії сім’ї, її народження – згадайте, чи давно ви гортали разом родинний фотоальбом, адже малеча років до тринадцяти просто обожнює цей ритуал! Якщо є проблема з крадіжками, неправдою з вуст дитини – таким чином вона висловлює свою злість.

4. Дитина говорить погані слова. Варто пам’ятати, що саме так діти перевіряють, що можна, а чого не можна в класі або вдома. Також таким чином діти намагаються привернути до себе увагу, адже коли вони поводились добре, увагу отримати не вдалось. Час перевірити інший спосіб! І, знову-таки, це спосіб встановити кордони й правила: дитина має почути від дорослих, що такі слова говорити не прийнято і що її будуть помічати без таких ось радикальних методів.

5. Дитина каже, що не хоче йти до школи. Замисліться: може, у неї труднощі в спілкуванні з вчителями чи однолітками? Можливо, дитина досі боїться залишати маму, бо звикла, що та завжди поряд? Також ваша дитина цією фразою може намагатись донести, що не отримує достатньо підтримки, щоб впоратись зі своїми навчальними завданнями. Або, можливо, у батьків занадто високі очікування з приводу її успішності в школі.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube