Парк англійського стилю в передгір’ї, мисливський палац, замок "Берегвар", графський маєток, кліматичний курорт і санаторій "Карпати" – усе це про чарівне місце на Закарпатті, що зовсім неподалік центральних шляхів. 

Тільки пішки: "шляхетною" бруківкою серед сторічних дерев. Так треба підніматися до палацу Шенборнів. Ця прогулянка – уже подарунок собі, а ще доказ, що скарби поруч. Адже в якихось 20 кілометрах від Мукачева та 10 хвилинах від траси "Київ – Чоп" потрапляєш у європейський маєток: зелений осередок із екзотичними рослинами, ставком, цілющими джерелами та, звісно ж, легендами.

Читайте також: Дубенський замок – один з найстаріших в Україні

Палац із розкішним парком – освідчення династії Шенборнів у любові до полювання та Карпат. Впливові європейські аристократи німецько-австрійського походження були найбільшими землевласниками на Закарпатті. Маєтки в цьому краї отримали після поразки повстання проти Габсбургів. Ференц Ракоці ІІ, який володів великими територіями, втратив їх, а Шенборни отримали. До цих володінь належало й село Карпати. Його 31 липня 1728 року цісар Карл VI подарував архієпископу Лотару Францу Шенборну. Той доручив керувати маєтками спадкоємцю, кузену Фрідріху Карлу Шенборну. У 1746 році він помер, і маєтки успадкувала віденська гілка династії. Євген-Ервін Шенборн-Бухгайм, який керував Березькою домінією, доклався до розвитку території, розвивав сільське господарство, ремісництво і промисловість. Шенборни реконструювали Мукачівський замок та заснували кілька мануфактур та заводів, пивоварні, гуральні і млини. У 1890-1895 роках граф Ервін Фрідріх Карл Шенборн-Бухгайм, представник п’ятого покоління фамілії, на місці мисливського будинку в урочищі Берегвар звів ошатний палац. Полювання було шляхетною забавою, і він готував маєток, аби гідно приймати аристократичних гостей з усієї Європи.

За тогочасною модою замок збудували в неоромантичному стилі, який поєднав ознаки романської та готичної архітектури – він може вважатися взірцем еклектики, яка відображає тогочасну "палацову моду". Зведений із використанням нумерологічних, або ж астрономічних, принципів. Так, має чотири вежі, як чотири пори року, 12 входів – 12 місяців. Кажуть, що число кімнат і димарів – 52, як тижнів, а вікон 365, як днів у році, плюс одне вікно-обманка – для високосного.

Ці паралелі в екскурсоводів різняться, а туризмознавці наполягають: нині календар, зашифрований в архітектурі – це красива легенда. Нумерологічні принципи справді використовували при зведенні палацу, але подальші перебудови (із 1946 року тут діє санаторій "Карпати") їх нівелювали: добудували новий технічний вхід, деякі димарі демонтували та навпаки зробили нові. Реконструюючи опалення, перегородили кімнати. Поменшало й вікон.

"Палац і парк Шенборнів вартий уваги навіть без міфодизайну. Так, після радянських реконструкцій нумерологічна концепція втрачена. Але ми радимо всім порахувати самим і число димарів, і вікон – це може бути темою квесту. Насправді ж головна принада цього місця – його природа. Аристократичний рід Шенборнів-Бухгаймів мав смак та обрав для заміського маєтку розкішне місце, справжню перлину Карпат з унікальним мікрокліматом і чудовими джерелами", – говорить туризмознавець Федір Шандор.

"Це одна з небагатьох спроб затягнути нові європейські віяння, моду Європи на Закарпаття – наприклад, еклектику в архітектурі, тогочасне паркове мистецтво, ту ж саму нумерологію. Вона не зовсім вдалася – графа Шенборна не зрозуміли, казали "чудний чоловік". Але важливо, що коли Шенборни отримали у власність цей маєток, одразу заклали парк і облагородили територію. Тобто депресивне місце перетворили на оазу. Творили міфодизайн, коли висаджували екзотичні рослини, будували палац із усіма "фішками", робили ставок у формі тогорічної карти Австро-Угорщини та Джерело краси. Парк Шенборнів – такий собі західний варіант Софіївки. До того ж, там перший пристойний вокзал на цих землях, "Карпати" й сьогодні називають найкрасивішою залізничною станцією України".

"Облаштування палацу та парку мало й соціальну мету. Селян і робітників, які раніше на тих місцях робили вапно, переорієнтували на мисливство й лісництво. Висадили виноградники, які, втім, не пережили радянської влади. Тобто Шенборни першими створили "на рівному місці" унікальну рекреаційну зону, випередивши свій час. Далі, звісно, парк і палац почали обростати легендами. Для цього добрий ґрунт. Вода, яка в Джерелі Краси, справді цінна, містить кремній, дуже м’яка, добре впливає на шкіру. Звідти пішла популярна оповідка про те, що хто вмиється тут – не старітиме.

Гарний еклектичний замок і розкішні екзотичні дерева, які вже мають понад столітню історію – безсумнівна цінність і "магніт". Ну й факт: це найбільший санаторій України за територією. Унікальний кліматичний курорт, таких одиниці. Додамо чудову логістику: міжнародна траса, залізнична станція, поруч місто, неподалік осередки інших видів відпочинку: катання на лижах, сходження в гори, бальнеологічні бази… Ідеальна роза вітрів для закарпатського туризму!", – розповідає Федір Шандор.

Туризмознавець говорить: "Чи достатньо використовується потенціал цього місця? Звісно, ні. Просто користуються перлиною, яка впала до рук. Це, до речі, стосується й Карпатського біосферного заповідника, Національного парку "Синевир". Звичайно, є ідеї, як розвивати цю місцину й у туристичному сенсі. Ідеальний об’єкт для пізнавальних культурно-історичних квестів, для еко-туризму, тут цікаві і флора, і фауна, можна спостерігати за птахами тощо. Сьогодні для туристів не робиться нічого – заклад суто санаторно-лікувальний, і адміністрація може в будь-який момент сказати відвідувачам: "Бувайте!".

Чи не кожен камінь у Карпатах називають Скелею кохання та розказують романтичну оповідку – так і палац "Берегвар" (ще одне ім’я, за назвою урочища) наділили легендами. Туристам переповідають пікантну історію про адюльтер, у якому граф Ервін Фрідріх запідозрив дружину Фредеріку й чи то змусив її саму спуститися з Соколової скелі (мовляв, на чиюсь пораду, для перевірки вірності, якщо не розіб’ється – невинна), а чи скинув із неї її коханця. Документальних джерел про такі пристрасті не знайдено, але цій історії приписують причину появи однієї з "родзинок" палацу. Екзотичну люстру в нині занедбаній камінній залі показують усім групам відвідувачів. Мовляв, дизайн замовив особисто ображений Ервін Фрідріх. Гіди ж розповідають: зображення дивної пані з оленячими рогами й риб’ячим хвостом унаочнює три пристрасті графа Шенборна: полювання, риболовлю та власне жінок. А от туризмознавець Олександр Шершун каже: люстра є даниною давній сімейній легенді Шенборнів та не пов’язана саме з цим подружжям.

"Це Мелюзина – цікавий персонаж кельтської міфології, напівжінка – наполовину морський дракон, на якій одружився засновник роду Лузіньяні, який і поклав початок династії Шенборнів-Бухгаймів і, буцім, ще кількох шляхетних родів Європи, зокрема Анжу. Але католицька церква була не в захваті від такої міфотворчості, тому всіляко підчищала відомості в історичних джерелах про те, що знатні фамілії мають таке казкове походження. Саме ж прізвище Шенборн (нім. Schönborn) у перекладі означає "красиво народжений" – і, можливо, в історії його роду мала місце легенда про шлюб чоловіка й Мелюзини", – каже Сашко Шершун. Він вважає маєток дуже цікавим і перспективним туристичним об’єктом, якому потрібна посилена увага щодо утримання території й самого палацу, адже, наприклад, уже помітні проблеми з вежею.

Ще одна легенда палацу, і теж із серії "розповів хтось місцевий" – про трагічну смерть графа Шенборна. Мовляв, саме тут, у "Берегварі" він тримав свої скарби, у спеціальній кімнаті-сейфі. І якось випадково зачинився всередині. Почали графа шукати лише за три дні – і знайшли померлого від задухи в "броньованій" скарбниці. Туристи зойкають, історики кепкують – та хіба б графа ніхто не похопився за цей час? А от те, що перед початком Другої світової війни на палац поклав око один із лідерів Третього Рейху Герман Ґерінґ, вважають фактом. Як і те, що Микита Хрущов на Закарпатті найбільше полюбляв три локації: свою "дачу" в лісі неподалік Ужгорода, старовинні винні підвали в Середньому (втім, на те саме претендують винарні Берегова) та маєток Шенборнів. І переказують, що саме генсекові належить ідея створити тут масштабний санаторій.

До 1944 року замком володів Георг Ервін Шенборн. Потім Закарпаття стало частиною Союзу, маєток націоналізували разом із землями. Із 1946 року в замку працював будинок відпочинку. У 1958-му палац офіційно став санаторієм "Карпати", як любили казати, "всесоюзного значення". Останньою представницею роду, яка побувала в колишньому мисливському палаці, була Крістіана фон Шенборн-Бухгайм, активна благодійниця, у 1990-х роках вона допомогла з реставрацією замку.

Сьогодні спадок Шенборнів – не тільки пам’ятка історії та природи, а й знана оздоровниця: тут працює великий санаторій, який спеціалізується на допомозі вагітним, а також хворим із проблемами серцево-судинної, ендокринної систем та опорно-рухового апарату. Кажуть, тут помічні не тільки лікарі і процедури, а передусім сама природа, зокрема цінна питна й мінеральна вода. Чи не головні "ліки" – прогулянки стежками парку під столітніми дубами й тюльпановим деревом.

Читайте також: Мандри Прилуцьким напрямом: проїхати два туристичні маршрути за два дні. ФОТО

Краса кличе сюди фотографів та кінематографістів, колись саме тут знімали епізоди радянських фільмів "Снігова королева" та "Сімнадцять миттєвостей весни". Також палац "грав" французький замок у новітніх українських серіалах й був місцем зйомок телешоу.

І нехай тут уже не все збігається з первісним задумом будівничих, "Берегвар" дихає старовиною і шляхетністю, а парк – досконале поєднання рукотворного і природного. Графи Шенборни свою ідеальну розу вітрів знайшли й залишили в самому центрі Європи, посеред українських Карпат.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube

Фото – Сергій Гудак