Із "Штайнмаєром", мені здається, відбулося ось що:

1) Зеленський хотів швидкого повернення полонених, Путін поставив умову: перехід до "політичної" частини "Мінська".

2) "Політична" частина – це те, чого вміло уникав Порошенко. Україна у 2014–2019 роках переконала Захід, що "Мінськ" треба розділити на "безпекову" та "політичну" частини, й не може бути прогресу в "політичній" до виконання "безпекової" (припинення обстрілів, відведення військ тощо).

3) РФ давала зрозуміти, що не припинить стріляти, доки Україна не піде в "політичну" частину. Для України це означало постійні смерті. Але винною в цьому й відповідальною за невиконання Мінська вважали Путіна. "М'яч на стороні РФ" тощо.

4) Зараз РФ повернула "м'яч" на нашу територію. Бо "політична" частина асоціюється із зобовязаннями України. І це погано. Але це ціна, яку Україна платить за повернення 35 полонених, і їхнє повернення – це добре.

Читайте також: Портников: Далі або чергове загострення, або "тиха капітуляція"

5) Є однозначні пункти в "Мінську", які не на користь України. Наприклад, про те, що контроль за кордоном можна отримати тільки після проведення виборів.

6) Але є пункти, що дозволяють широке тлумачення. І саме тут Україна може грати. Наприклад, міжнародний (ОБСЄ) контроль за українсько-російським кордоном у "Мінську-І", який ніколи не був виконаний.

7) Тези Пристайка, вчорашні висловлювання Зеленського свідчать, на мою думку, про спроби України дати таке тлумачення "Мінська", яке б означало спочатку відновлення української влади, а тільки потім вибори. Зеленьский учора, 1 жовтня, сказав "кордон має бути наш" як передумову для виборів. Але тут дуже багато нюансів, бо не зрозуміло, хто забезпечить контрль, чи справді "іхтамнєт".

8) Багато чого залежить від нового закону, який анонсував Зеленський. Його мета: а) щоб "особливий статус" містив якнайменше загроз для українського суверенітету; б) щоб перекинути "мяч" "політичної" частини знову на РФ, а саме:

Читайте також: Зеленський стає інструментом забезпечення краху України – Портников

9) Якщо вибори саме "місцеві", то псевдореспубліки ОРДЛО мають бути офіційно розформовані як "державні" структури (з "арміями", "міліціями", "мгб" тощо) задовго перед виборами, й на окуповані території має де-факто зайти українська влада (суди, поліція, СБУ тощо).

10) Щось маю великі сумніви, що Путін ітиме хоча б на якісь поступки. Уявляю, що розформування псевдореспублік ОРДЛО означатиме в російському інформаційному просторі (це вперше РФ "віддає" території, а не забирає).

11) Тому весь процес одразу може впертися в деталі, які неможливо виконати, починаючи з відведення військ.

12) І новий закон, якщо він правильно буде виписаний відповідно до українських інтересів, насправді поверне "політичну" частину назад на бік РФ і загарбників ОРДЛО. Підозрюю, що вони нічого не виконуватимуть, а тоді ситуація повернеться до Порошенкових часів

13) Важливо паралельно думати про гуманітарні речі, без "політичних". Починаючи просто з міжлюдських контактів, збільшення пунктів пропуску тощо.

Висновок: зрада можлива, тому тиск суспільства дуже потрібен. Але можливо її відвернути, бо дуже багато нюансів, об які ця зрада може обламатися.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube