Ілюстративна світлина

Що маємо? Монстри академічного пострадянського літературознавства – Іванюк, Ушкалов, Панченко – завдяки яким студенти чи не вперше довідалися, що українська література то не нудно, а круто, які реанімували українське бароко й наші двадцяті – Куліша, Сковороду, Винниченка тощо – які власним прикладом доводили тезу, що професор без написаної популярної книжки, без лекцій для широкої пібліки на повний зал кінотеатрів, а не тільки монографій і підручників, – то соромно, і таким чином посприяли появі літературного покоління двотисячників, – відійшли. Амінь.

Читайте також: Скандал у Держкіно: нова мітла мете по-новому, але наступає на старі граблі

Судячи з епідемії русопятства серед молодших митців і студентів навіть тієї ж Могилянки, йдуть "табачний" реванш і реакція. Зараз такі літературознавці ще нам понаписують гидоти про українських класиків під виглядом неупередженості й "нового прочитання".

Читайте також: Дзеркало Революції гідності розбито: Ройтбурд дуже заважав ліпити з Одеси "русский город"

Втім – це будуть не учні цих трьох китів. Ось це точно.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube