MENU

Соцопитування немов осиковий кілок у "мирні плани Зеленського"

1580 0

Соцопитування немов осиковий кілок у "мирні плани Зеленського"

Дуже багато суперечок стосовно опитування на окупованих територіях, яке проводилося на замовлення Українського інституту майбутннього й видання Дзеркало тижня. Мені аж ніяк не хочеться напряму цитувати результати цього дослідження, бо вважаю, що це грубе порушення стандартів і моральних вимог соціологічної науки. Не пригадую подібних прецедентів, коли б соцдослідження проводилися на окупованих землях на замовлення суб'єктів з країни-жертви агресії або нейтральних держав і організацій. Окупанти дійсно часто таким зловживають, пригадую "соціологію" маріонеткової влади Придністров'я чи відверто окупаційних режимів у Абхазій й Південній Осетії. Але там замовником та виконавцем виступали російські окупаційні суб'єкти. Те, що ми зараз скрізь аналізуємо, виглядає вкрай неморально. Але чи переконливо?

Навряд, чи в ОРДЛО можна провести чесне й неупереджене дослідження. Навіть, якщо опитування пройшло не під прямим контролем окупантів і їхніх найманців, страх і самоцензура опитуваних вносили б свої корективи. Навіть на Росії треба корегувати опитування, коли питання може викликати острах у громадян. Тут - тим більше. Подібні дані у цивілізованому світі переважно формуються агентурним та аналітичним шляхом за допомогою розвідки й експертів. Не знаю, чи в останні місяці такий аналіз проводився, принаймні, нічого повноцінного не оприлюднювали.

Читайте також: Соцопросом в ОРДЛО занимались банальные мошенники, которые уже около десяти лет занимаются подтасовками, – Казанский

Але це сфера моєї професійної діяльності, тому знаю доволі недавні експертні оцінки з довиборного періоду та й сам можу робити експертні висновки. А з них виводити деякі рекомендації й прогнози. Так от: експертні оцінки не надто далекі від того, що встановлювали таким сумнівним шляхом. Звісно, що в адекватних оцінках не було питань на зразок із наведених у недавньому опитуваннях: прагнете перемоги над "українськими фашистами/укропами; українськими загарбниками, українською гидотою тощо". Також трошки вищий відсоток проукраїнських настроїв, хоча зовсім не набагато. На жаль, люди на окупованих територіях повністю отруєні рашистською пропагандою.

Чи маємо ми від цих людей відмовитися? Питання не має простої відповіді. Ми точно не можемо відмовлятися від своїх територій (окрім способу, який опосередковано допускається в Конституції - через загальнонаціональний референдум). І ще одне, чого ми гарантовано не маємо права робити - це прийняти оцих людей без жодних суспільно-політичних обмежень та на умовах, які диктує РФія. А я нагадаю, що в Москві ніхто ніколи не скасовував плану Козака (одіозний віце-прем'єр уряду РФ). Згідно з ним ми маємо надати територіям максимальну автономію з незалежним самоуправлінням і, головне, правом вето на основні положення внутрішньої й зовнішньої політики всієї країни.

Першу ідею раніше проштовхували в Самопомочі, а зараз менш чітко в Голосі. Тут, найперше, топтання по Конституції та капітуляція перед росіянами. А коли ми перед ними відходимо, навіть у чисто територіальному вимірі, РФ безумовно піде далі. Інакше з ними не буває. Другий варіант зараз усе більше готова втілювати нинішня влада. Може вона ще не усвідомила всіх апетитів Путіна, а може дійсно здалися або остаточно зрадили.

Усе, що між цими двома крайностями, може бути предметом дискусії (зовсім не конче втілення). У тому числі й так званий "придністровський варіант", тобто тривала заморозка конфлікту. Але він для нас не надто реальний. Придністров'я не має кордону з Рашистаном і вільної смертельної логістики, а в нас ця банда прямо на порозі. Тому для України найкращий варіант - ізраїльський. Самим зміцнюватися, озброюватися і тягнути час хоч до безкінечності, доки умови нас цілковито не задовольнять. Ізраїль, може, навіть і переборщує, хоча то їхня безпеки і їм вирішувати. Але найважче було в сам момент становлення держави. І тоді в них не було жодного надійного союзника. Всі ніби й за, усі демонструють "глибоке занепокоєння", але головний меседж полягав у переконуванні: згодіться з арабами, поступіться, відійдіть, здайте позиції. А їх ми переконаємо, що й вони мають бути джентельменами й не добивати вас. Усе це було, але там не було ні Зеленських, ні Коломойських. Потенційні колаборанти й зрадники їхнього народу тоді на политу кров'ю землю носа не сунули. Вони й зараз там не мають шансів пробитися в політиці.

Ізраїль змусив світ визнати їхній порядок дня. У них і нині нема миру, але є гідність. Вони не мусять нікуди поспішати. І не біжать цілувати чиюсь великодержавну задницю, як це робить колаборантська влада в Україні.

А тепер про основне, заради чого я й почав писати цей допис. Ми ж втілювали саме цей увесь досвід Ізраїлю, хіба з деякими корективами через наявність у нас відверто колаборанської частини населення (в Ізраїлі внутрішніх зрадників практично не було). Ви думаєте, чим займався всі ці роки Порошенко? Ні, бидло-гоЛота завчено буде нам повторювати за бидло-гоПотою про "наживалися, здавали, торгували"... Але ми ж з вами не ЗЕ-біли. Ми ж маємо власну пам'ять. Порошенко, доки не сформував міжнародну антипутінську коаліцію, дійсно на щось погоджувався, десь брав на себе зобов'язання. От тільки навіть у той жахливий період він міг матом кричати на путіна в присутності Меркель і Оланда. А головне, він мав не тільки добру волю та гідність, але й розум. Він наполіг на чіткій порядковості, на яку, точно знав, путінська банда не зможе піти. А коли сфомував коаліцію, уже ні про жодні поступки не могло бути й мови.

Зараз зелені гопники весь час каркають: "Це ж Порошенко узгоджував, Порошенко підтримав, Порошенко здавав..." А чому саме цей Порошенко не зробив жодного кроку назад, чому при ньому відвойовували території та добивали Рашу в цілому світі, чому формулу Штайнмаєра у значно критичнішій ситуації відкинули й навіть на розгляд не виносили, а зараз усе це обвалилося? Бо тоді були при владі гідні люди, а сьогодні - зелений слиз...

Читайте також: Почему я не верю соцопросам на оккупированной территории

Доки ми мали президентом Петра Порошенка, могли бути певними: нас не зрадять. Нині, коли прийшли неуки, нікчеми та зрадники, навіть у нейтральних вчинках та заходах мусимо очікувати зраду й підступ. Бо ми більше не Центрально-Український прототип Ізраїля. Ми не Грузія, ми навіть не Білорусь. Ми - це дивне населення, яке обирає владу, яка "...лягли і просють..."

А щодо отих злосчасних соцопитувань, то вони - немов осиковий кілок у "мирні плани Зеленського". Там Путін нам готує бомбу, яка має підірвати Україну вже зі середини. А Зеленський, поманений пальчиком свого кремлівського кумира, нагадує самогубця, який немов ошалілий мчить до провалля. Та сам собі нехай хоч сьогодні голову розіб'є, а то ж цілу країну нищить...

Підписуйся на сторінки UAINFO у FacebookTwitter і YouTube

Тарас ЧОРНОВІЛ


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі



Правила коментування ! »  
Комментарии для сайта Cackle

Новини