Мабуть, кожен українець бачив як влітку вода у більшості наших водойм стає зеленою. Багато хто знає, що причиною цього є використання миючих засобів, які містять фосфати або ж фосфонати.

Це сполуки фосфору, який являється найважливішим обов’язковим хімічним елементом необхідним для живих організмів і діє як добриво для рослин, пише Павло Гвозденко спеціально для УП.Життя.

При потраплянні у водойми він викликає швидкий ріст водоростей, особливо синьо-зелених, а це в свою чергу призводить до порушення природної біосистеми.

Мабуть, кожен може уявити собі вантажний автомобіль Камаз. Він має середню вантажність 10 000 кг.

А тепер спробуйте уявити 455 таких завантажених автомобілів. Одночасно за один раз вони зможуть перевезти вагу в 4 550 000 кг, саме стільки щороку у водойми України потрапляє сполук фосфору (фосфатів та фосфонатів).

Це дуже велика кількість. Безпосередньо у басейн річки Дніпро – понад 2 000 000 кг. До речі, саме із Дніпра відбувається не менше 70% всього водоспоживання України.

В чому проявляється негативний вплив фосфатів

1. Фосфати створюють значні ризики для здоров’я людини.

Забруднену воду не можна пити, а якщо ви все ж ризикнете це зробити, то можете мати небезпечні для вашого організму наслідки.

Читайте також: Вусопад, або Що потрібно знати про чоловіче здоров'я

В такій воді не рекомендовано купатись – після цього можуть розвиватися шкірні захворювання.

2. Фосфати незадовільно впливають на використання водойм в рекреаційних цілях.

Коли синьо-зелені водорості відмирають, їх починає викидати хвилями на берег, там вони розкладаються і навколо витає дуже неприємний запах.

3. Фосфати негативно впливають на умови існування водних живих ресурсів.

Водорості посилено витягують із води розчинений кисень, не пропускають сонячні промені.

Від дефіциту кисню починає гинути риба та інші водні біоресурси, від розкладу яких у воду потрапляє велика кількість біотоксинів.

4. Фосфати створюють значні фінансові затрати на підготовку води на питні потреби.

Водоканали змушені використовувати більшу кількість реагентів для очищення води, що призводить до збільшення затрат на доведення її до стану придатного до споживання.

Після використання, вода забруднена миючими засобами потрапляє у систему каналізації, а далі на очисні споруди.

Більшість із тих споруд, які ми маємо в Україні, побудовані були ще у минулому столітті та фактично уже відпрацювали закладений термін експлуатації.

Такі конструкції в кращому випадку здатні забрати із води, яка до них потрапляє, лише до 30% сполук фосфору, а все інше попадає прямо у водойми.

На щастя час від часу будуються нові споруди, проте вони також є технічно не досконалими. Будівництво систем здатних провести очищування каналізаційних стоків на 99% є дуже дорогим задоволенням, та і вимог таких ніхто не ставив, тому усі при проєктуванні йдуть шляхом найменшого опору намагаючись вписатися у ті низькі нормативи, які існують в нашій країні.

Хто ж є найбільшими забруднювачами води в Україні?

В першу чергу громадяни, які свідомо чи несвідомо використовують фосфатовмісні синтетичні миючі засоби.

Як я вже казав, очисні споруди комунальних підприємств не в змозі ефективно очистити стоки.

Згідно зі статистикою, саме комунальні підприємства дають в середньому 70% забруднення.

На другому місці промислові підприємства – понад 20%.

Третє місце, із цифрою до 2%, за аграрними підприємствами.

Усі інші забруднювачі разом – близько 8%.

Яким чином вирішують проблему забруднення води фосфатами в розвинутих країнах світу?

Ще в 80-90х роках минулого століття США і Європейські країни почали будувати очисні споруди здатні очистити стічні води від фосфору на 50%.

Наступним етапом, з кінця 90-х років, почали застосовувати установки, які дозволяють видалити фосфор на 99%.

Таке високотехнологічне обладнання коштує дуже дорого. Для прикладу США на очищення стічних вод від сполук фосфору в 70-ті роки витрачали по $10 млрд, в 80-ті по $20 млрд, а починаючи із 2000 років – по $60 млрд.

Зрозумівши, що одне лиш будівництво очисних споруд проблему не вирішить, багато країн почали законодавчо обмежувати вміст фосфатів у синтетичних миючих засобах.

Японія та Німеччина взагалі стали першопрохідцями, оскільки ще у далекому 1986 році взагалі відмовилися від використання сполук фосфору у миючих засобах.

Для прикладу, тоді Німеччина інвестувала $250 млн в розробку альтернативних безфосфатних миючих засобів. Також німцями було інвестовано $210 млн в розробку обладнання і промислової технології. А на повну очищення стічних вод від фосфору було виділено понад $150 млрд.

Австрія відмовилась від фосфатних синтетичних миючих засобів у 1995 році, Нідерланди із 1990 року, Бельгія із 1991 року, Італія, Ірландія, Данія – з 2002 року.

Станом на сьогодні практично у всіх країнах виробництво фосфатних миючих засобів або штучно дуже обмежено, або взагалі заборонено.

У всіх цих країнах діє жорстка система екологічних штрафів за порушення заборон.

Існує міф про нібито дороговизну безфосфатних миючих засобів, проте вже сьогодні на полицях більшості супермаркетів можна знайти екологічно-дружні засоби, які не містять сполук фосфору та одночасно є досить доступними за ціною.

Які ж шляхи вирішення проблеми забруднення водойм фосфатами для України?

1. Законодавча заборона використання фосфоровмісних синтетичних миючих засобів.

На сайті уряду вивішено для обговорення проєкт постанови Кабінету Міністрів України щодо внесення змін до Технічного регламенту на мийні засоби, яка передбачає повну заборону фосфатних синтетичних миючих засобів.

Як реакція уже є заява Європейської Бізнес Асоціації в якій вони вказують, що при виробництві не використовують фосфати, а на заміну їм прийшли фосфонати та мовляв вони не становлять ризику евтрофікування (цвітіння синьо-зелених водоростей), оскільки в станціях очищення стічних вод 80-97% фосфонатів видаляються з води до мулу стічних вод.

Проте на жаль, але це є далеким від дійсності, оскільки я вже писав вище, очисні споруди комунальних підприємств здатні вилучити з води лише до 30% фосфатів та фосфонатів.

Паралельно у Верховній Раді іде процес розробки закону, що має на меті введення повної заборони на використання сполук фосфору в синтетичних миючих засобах.

На мою думку, це буде одним із найефективніших кроків у боротьбі із цвітінням синьо-зелених водоростей в українських водоймах.

2. Будівництво очисних споруд із використанням передових технологій.

На жаль, але вимоги до технічних параметрів очисних споруд вже давно не відповідають потребам сьогодення. Потрібно будувати нові високотехнологічні очисні установки використовуючи досвід передових країн світу.

3. Формування екологічної свідомості у громадян.

Держводагентство проводить багато заходів та намагається донести до жителів України інформацію щодо шкідливості фосфатовмісних миючих засобів, однак зусиль лише одного держоргану недостатньо, щоб кардинально змінити ситуацію.

Читайте також: Хвороби наших будинків. Чому іноді дихати шкідливіше, ніж курити

До просвітницької роботи мають долучитися і місцеві органи влади, територіальні громади та заклади освіти тощо.

4. Приведення національного законодавства у відповідність з вимогами Європейського Союзу щодо мийних засобів та поверхнево-активних речовин для мийних засобів.

Мабуть, у кожного екологічно свідомого громадянина має виникнути логічне запитання:

Як особисто я можу вплинути на зменшення забруднення водойм фосфатами?

1. Прямо від сьогодні, не чекаючи офіційної заборони на рівні держави, відмовитися від використання синтетичних миючих засобів, які серед інших складників містять фосфати чи фосфанати.

2. Час від часу розміщувати на своїх сторінках в соціальних мережах інформацію про шкоду, яку наносять такі синтетичні миючі засоби нашим водоймам.

3. Регулярно проводити роз’яснювальну (просвітницьку) роботу зі своїми рідними та знайомими з метою формування у них екологічної свідомості.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube