MENU

Щедрик, щедрик, щедрівочка! Історія українських колядок та щедрівок від давнини до наших днів 

491 0

Історія українських колядок та щедрівокКартина Миколи Пимоненка. Друга половина 1880-х років

Колись різдвяні свята відзначали без феєрверків, перегляду новорічних фільмів, шампанського та дискотек. Проте веселилися люди не менше – у давнину народні гуляння проходили із щедрівками та колядками.

Журналіст Радіо НВ Богдан Амосов розповідає про історію та особливості виконання традиційних українських різдвяних піснеспівів.

Колядки та щедрівки дійшли до нас ще з дохристиянських часів і несуть у собі український культурний код. І хоча з часів їхнього виникнення пройшли сотні, – якщо не тисячі, – років, вони і досі популярні. А самі колядники ходять не тільки хатами, а й багатоквартирними будинками та галасними вулицями мегаполісів, приваблюючи увагу кожного, хто проходить повз.

Хоча колядки вже багато років мають християнське значення й асоціюються з Різдвом Христовим, коріння вони мають язичницьке. Про це говорить і сама назва обрядових пісень, адже Коляда – старе дохристиянське свято, яке символізує поворот Сонця до весни, подовження світлового дня і скорочення ночі. Інша назва свята – Коротун, чи Корочун. Відзначали свято 25 грудня, що збігається з датою Різдва за григоріанським стилем.

За легендою, змій Коротун в цей день пожирає Сонце – втім кінець світу від того не наступає, а лише починається новий річний цикл, а богиня Коляда посеред дніпровських хвиль народжує нове сонце. І саме задля того, аби захистити маленького Божича-Сонця від хижого Коротуна, українці ходили хатами та сповіщали обрядовими піснями (колядками) про народження нового божества-світила.

Читайте також: Чи доречно вітати усіх з Новим роком та Різдвом, та як це робити коректно

– На другий день зимового сонцестояння раніше святкувалося народження Божича-Коляди. Ось ця коляда починалася – і день починав прибувати, – розповідає керівниця фольклорного гурту Дивина Юлія Куліненко. – Є легенди, що ходили із зіркою, щоби допомогти відродитися новому сонечку, приблизити збільшення дня. Є легенда про те, що кожен день якась потойбічна істота відкушує від Сонця (шматок), і щоб її обманути, аби вона не з'їла його зовсім, носили зірку.

Щойно на небі сходить перша зоря, яка сповіщає про народження Божича, колядники беруть із собою зображення Сонця та йдуть дворами співати для господарів пісні про те ж Сонце, зорі та Місяць. Легенда хоч і язичницька, але багато в чому перегукується з біблійним сюжетом про народження Ісуса та Віфлеємську зірку, яка сповістила волхвів про народження господнього немовляти. Прихід на наші землі християнства ніяк не змінив звичаїв святкування – хіба що тексти колядок набули біблійних сюжетів. До слова, 12 страв, які ставлять на Святвечір, також фігурували на столах в дохристиянські часи – тільки символізували вони не 12 апостолів, а 12 місяців.

Традиційно колядки виконують на Різдво, тобто за новим стилем – з 6 на 7 січня. Щедрівки ж співають на Щедрий вечір, тобто на старий Новий рік. Тож якщо у колядках часто прославляють Христа, то у щедрівках – співають до господаря. Юлія Куліненко розповідає:

– Історично в дохристиянські часи щедрівки співалися на весняне сонцестояння. Тому звідти йде "щедрик, щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка" – це першу борозну проводжали. До речі, й зараз можуть на Василя прийти перепахати (землю плугом). Та ж сама Маланка, хоча це весняний цикл. Є багато різних теорій, як вирахувати, наприклад, за складами (у віршовому розмірі), чим відрізняються колядки від щедрівок, але найлегше (видима) різниця – це те, що у щедрівках співають "Щедрий вечір", а в колядках – "Святий вечір".

Оскільки коріння колядок сягає тисячоліть, за допомогою них можна досліджувати світогляд наших пращурів. Зокрема, в них можна знайти пояснення походження світу:

– Там і космогонія є. Дуже цікаво, яким є уявлення українців про зародження світу. Воно відрізняється від тієї моделі, яка є у християнській культурі, – розповідає мені учасниця іншого етногурту Окраса Яніна Омельченко. – Якщо брати традиційну модель, то немає такого поняття, що світ створив один бог – як правило, є група святих чи птахів (здебільшого про птахів йдеться), і це такий прообраз якогось святого, якоїсь сили у вигляді птаха. Зазвичай це голуб чи сокіл. Найчастіше є уявлення, що існує світове дерево, яке з’явилося з морських глибин, і постала суша, і допомагав у цьому як правило голуб або сокіл: голуб пірнав на морське дно і діставав пісок, щоби з’явилася земля або дерево розквітло, або щоби він цим піском засіював землю, і з’являлися рослини, квіти; а також засіював небо, аби з’являлися зірки.

Тож в колядках через християнські сюжети часто проступає саме язичницька тематика, або ж християнські герої чи події накладаються, відповідно, на героїв чи події з язичницьких вірувань. Хоча разом із запровадженням у 988 році християнства в Київській Русі так звані "поганські обряди" піддавалися переслідуванням, проте навсправжки деякі з них не тільки збереглися, а ще й розвинулися та видозмінилися. Разом із насадженням християнства церква намагалася поєднати давні, традиційні обряди русичів із церковними, тож Різдво і Хрещення поступово проявлялося і в фольклорі.

Читайте також: Атмосферу Різдва створять штоллен, штрудель та імбирне печиво – Клопотенко

Загалом в Україні колядки та щедрівки мають спільні сюжети та мелодії, але виконання та особливості колядування в різних частинах країни різні. Вважається, що найліпше обряд колядування зберігся на Заході: на Галичині, Закарпатті, Поліссі та Волині. Співання колядок супроводжувалося народними виставами – водінням кози чи вертепом.

Вертеп – давній пересувний ляльковий театр із релігійними та світськими сюжетами, який у добу бароко мав форму двоповерхового дерев’яного будинка. На другому поверсі показували різдвяну драму; на першому – механічно прив’язану до неї сатирично-побутову інтермедію. Але з часом простий ляльковий театр перетворився на справжні вуличні вистави з переодягненими акторами. Класичний сюжет вертепу такий: цар Ірод дізнається від волхвів, що народився Христос, претендент на його престол.

Бажаючи позбутися "суперника", він кличе воїна і наказує йому побити всіх віфлеємських дітей віком від двох років і молодше. Воїн виконує наказ, але одна стара баба Рахіль не дає свою дитину на побиття, тому озлоблений Ірод наказує вбити її дитину. За цей злочин Смерть відрубує Іродові голову, а чорти тягнуть його у пекло. Після смерті Ірода на сцені, з піснями та танцями, з’являються Циган, Лях, Москаль, Жид, Селянин, Дід, Баба, Панотець (перелічені класичні персонажі вертепу, редакція не поділяє суб'єктивне емоційне забарвлення назв будь-яких етнічних груп, – Ред.).

Водіння кози ж традиційно відбувається на Святвечір. Дослідники стверджують, що колись це був обряд водіння жрецями священної тварини, але з часом він перетворився на гумористичну виставу. Дійство організовується гуртом парубків, які ходять від хати до хати із зіркою. Роль кози як правило виконує менший хлопець, одягнутий у вивернутий кожух з рогами. У руках юнак носить маску кози. А в тих регіонах, де тотемною твариною був ще й вовк, допускалася присутність такого ж переодягненого вовка.

Підписуйся на сторінки UAINFO у FacebookTwitter і YouTube

Богдан АМОСОВ


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі


Правила коментування ! »  
Комментарии для сайта Cackle

Новини