Стрімке зміцнення національної валюти в Україні торік (на майже 15% – із 27,68 до 23,68 грн за долар) виявилося досить несподіваним і породило безліч дискусій серед учасників ринку, пише у своєму блозі на НВ керівник консалтингового напрямку BDO Андрій Боренков. Ключові з таких дискусій слушні за своєю суттю: найчастіше обговорюється негативний вплив зміцнілого курсу на експорт (і, відповідно, стимулювання імпорту) і падіння доходів бюджету через здешевлення імпорту та скорочення промислового виробництва. Однак з'явилася і третя, практично народна тема: очікування кризи в якійсь формі.

Ключові аргументи, які зазвичай обговорюють, такі:

• Зростання курсу відбувається на припливі іноземних інвестицій в український борг, а це не є фундаментальною причиною для зростання. Таке вже було 2008 року, коли курс стиснувся, як пружина і ми всі добре пам'ятаємо, чим це закінчилося: інвестори почали швидко виходити із країни й обвалили курс

• В економіці взагалі все ненормально: промисловість падає, ВВП зростає, курс зміцнюється, кредитування стоїть. Залишається тільки чекати біди

• Вже другий рік точаться розмови про прийдешню світову кризу, ЄС давно в зоні негативних ставок. Криза почнеться чи то через борги, чи то через торгову війну США з Китаєм, але обов'язково почнеться, й Україну накриє цією хвилею.

Такі побоювання у країні, яка за останні 12 років пройшла дві серйозні кризи, більш ніж зрозумілі. Проте перш ніж боятися кризи, бажано розуміти, якої саме кризи ми боїмося.

Читайте також: Економічні тенденції 2019-го: фінансовій стабільності загрожує популізм

Простіше, ймовірно, буде згадати дві останні кризи (2008–2009 років і 2014–2015 років) із позицій їх механіки та ключових проблем.

Криза 2008–2009 року в Україні

Криза виявилася болючою, однак не такою масштабною, як про неї прийнято згадувати. ВВП у 2009 році різко скоротився на 15%, але 2010-гоі економіка знову повернулася до зростання, і навіть українські компанії проводили IPO в Європі. На жаль, доларового еквіваленту ВВП 2008 року (понад $180 млрд) не було досягнуто й у 2013-му.

Основні негативні фактори кризи 2008–2009:

• Країна протягом 2005–2008 років отримувала суттєві вливання у валюті, особливо в банківську систему. Ризики цих вливань дуже недооцінили інвестори

• Значний приплив валюти призвів одразу до кількох наслідків: зміцнення валюти, істотного зростання вартості активів (наприклад, нерухомості), високого рівня закредитованості у валюті (особливо населення), необґрунтованого зростання доходів (особливо у фінансовому секторі) і роздування неліквідного фондового ринку

• Банківська система непрозора і потребує очищення, банківський контроль слабкий

Із початком виведення коштів із країни восени 2008 року (передусім – із банківської системи) ситуація моментально розгорнулася: гривня різко девальвувала (на чому відмінно заробили банки, які отримують рефінансування), фондовий ринок упав, впала й вартість активів, а боржники залишилися з валютними кредитами, обслуговувати які стало значно дорожче. Багато високооплачуваних фахівців залишилися без роботи.

Безумовно, насамперед запам'ятався контраст того, що було до кризи і що стало після. На наше велике щастя, із цієї кризи зробили важливий висновок: не можна кредитувати населення у валюті (і це багато в чому допомогло під час кризи 2014–2015 років)

Основні негативні фактори кризи 2014–2015 років

Ця криза була воістину руйнівною для країни, й обертаючись назад, можна сказати, що навіть завдання виживання в тих економічних умовах на тлі військових дій було вкрай амбітним.

Досить докладно механізм виникнення описано тут, але якщо коротко, то:

• Україна перебувала на порозі кризи вже 2013 року: економіка зупинилася, рівень боргів був високим, а рівень валютних резервів істотно скоротився.

• Кредити від будь-кого (ЄС або Росії) були життєво необхідні владі, щоб дійти до виборів 2015 року.

• Рівень державного управління перебував на вкрай низькому рівні: централізація та масштабна корупція, штучне підтримання стабільного курсу національної валюти за всяку ціну, емісійне фінансування бюджету. Все це продовжувало існувати, поки були можливі зовнішні запозичення.

Читайте також: Суперечності, які стоять на заваді покращенню життя українців цього року

• Банківська система, як і раніше, непрозора, потребує очищення, банківський контроль слабкий (це також відіграє важливу роль у кризі).

Відтік грошей із країни починається ще до втечі Януковича, і посилюється після його втечі. Анексія Криму й початок військових дій на Донбасі не дають залучати кошти на зовнішніх ринках, а резерви НБУ швидко тануть аж до критичної позначки нижче $6 млрд. Все це супроводжується інтенсивною девальвацією, на піку якої завдяки спекуляціям окремих банків курс опускається нижче 40 грн за долар у березні 2015 року, щоб повернутися до 25–28 грн за долар трохи пізніше. Відбувається жорстке очищення банківської системи.

Майбутня українська криза?

Пом'янувши незлим тихим словом дві минулі кризи, буде непогано згадати не те, що маємо, а те, чого в нас тепер немає:

1. У нас немає того непрозорого банківського ринку, який був у 2008-му та 2014 році. Зараз банківська система має цілком стабільний і контрольований вигляд.

2. У нас немає високого внутрішнього рівня закредитованості, особливо населення й надто у валюті

3. У нас немає фондового ринку. Це погано, але можна не побоюватися, що інвестори почнуть різко продавати цінні папери, тікаючи з ринку. Можна заперечити, що ОВДП, в які вклали вже більше $4 млрд, теж папери, але за відсутності ринку їх поки нікому продавати, тому з високою часткою ймовірності інвестори чекатимуть їх погашення два-п'ять років (і погашення всіх оцих $4 млрд відбуватиметься не відразу)

4. У нас немає емісійного фінансування бюджету, коли НБУ де-факто забезпечує викуп ОВДП за рахунок рефінансування державних банків, роздуваючи інфляцію та створюючи тиск на валютний курс

5. Ми все ще не дуже сильно зав'язані на зовнішні фінансові ринки. Розміщення єврооблігацій поки здебільшого рефінансують старі позики, плюс потенційно продовжиться робота із МВФ

Натомість у нас є стабільне зростання економіки, невелике, але достатнє, щоби звернути на нього увагу. Є досить низька інфляція. Є поки високі кредитні ставки, які вже знижуються і дають змогу припустити, що в осяжному майбутньому внутрішнє кредитування відновлюватиметься.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube