Ілюстративна світлина

Вони бачили, як попередні зеленські переїжджали людей катком, і це ставало проблемою тільки для родин тих, кого переїхали.

Нема нічого такого, що опозиція (чи хитро усміхнені партнери) можуть сказати Зеленському, щоб він дивився на політичний процес із відкритим забралом. У тоталітарній традиції переможеного знищують, а кілька винятків із правил в умовах ранньоукраїнського періоду не видаються переконливим доказом, що цього разу має бути інакше.

Читайте також: Політичний мародер Зеленський використовує епідемію для узурпації влади – В'ятрович

Нема нічого такого, що суспільство може сказати своїм політичним представникам, навіть якщо хоче, бо хор голосів іще надто незіграний, неорганізований, надто гамірний, аби щось артикулювати.

І взагалі, для українців це не сучасний мегапоєднаний світ стукає у двері новітнім коронавірусом. Це гримаси привітів із тоталітарного минулого. Зеленський, його офіси, партія, олігархи, попутні депутатські групи, опозиція та самі виборці – всіма керує одна й та ж тривога, брак безпеки та прагнення утвердитися, щоб хоч на хвильку можна було розслабитись і не озиратися, чи хтось не підкрадається за спиною.

Читайте також: Волошина: Карантин – це чудовий привід для младоригів закрутити гайки

І рубання із плеча, всі оці закриття метро, кордонів й очей перед проїздом перехрестя – вони не тільки й не стільки про готовність новообраного президента та його оточнення проявити лідерські таланти, як про те, що правила гри не змінилися. "Бійся, сиди тихо, приймай удари долі й, може, виживеш. Хто раніше не боявся – всі полягли..."

Процес усе ще не кількісний, він якісний. І тому значення матимуть меншості, спроможні на нові ідеї. Чи вірус дасть наснаги вийти за рамки? Пересилити тяжіння тяглості? Винайти нові підходи? Реконцептуалізувати проблему?

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube