Пандемія коронавірусу вже підірвала міжнародну економіку, але її військові наслідки можуть бути ще попереду.

За різними оцінками, 2020 рік може стати найгіршим для всього людства за багато десятиліть. Ми в самому розпалі пандемії, яка вже заразила мільйони людей і точно вплине на життя ще мільйонів до свого закінчення.

Світова економіка у вільному падінні. Безробіття стрімко зростає, торгівля обвалюється, а обнадійливого кінця цьому немає на горизонті. Чума саранчі вже вдруге охоплює Африку. А минулого тижня США дізналися про появу на своїй території шершнів-убивць, пише Foreign Policy. Американський президент тим часом ховає голову в пісок, радить смертельні ін’єкції як панацею й ігнорує поради своїх радників-науковців. Навіть якщо всі ці проблеми магічним чином зникнуть завтра, а цього не станеться, людство все одно доведеться боротися з небезпеками кліматичних змін.

Зважаючи на всі обставини, що може бути гірше? Війна! Саме тому варто подумати, чи поєднання пандемії з великою економічною депресією робить початок війни більш чи менш вірогідним. Що історія й теорія говорять нам про це?

Читайте також: Илья Пономарев: Кремль очень сильно заинтересован решить конфликт на Донбассе уже в этом году

Перш за все, ані велика епідемія, ані депресія не роблять війну неможливою. Перша світова війна закінчилася якраз тоді, коли іспанський грип 1918-1919 років почав мучити світ. Але він не став перешкодою для початку більшовицького перевороту в Росії, початку російських війн проти сусідів на заході і низки інших серйозних конфліктів. Велика депресія, яка почалася в 1929 році, не завадила Японії вторгнутися в Маньчжурію в 1931-му. В 1930-х вона допомогла фашистам і нацистам прийти до влади, що зробило Другу світову війну більш можливою. Тож якщо здається, що велика війна просто не може початися через COVID-19 і глобальну рецесію, то варто позбутися цих ілюзій.

Однак, початку нової війни може й не бути. Вчений з Массачусетського технологічного інституту Баррі Посен вже оцінив вірогідний вплив нинішньої пандемії на можливість початку війни. І він переконаний, що COVID-19 може навіть зміцнити мир. Вчений вказує на те, що нинішня пандемія негативно впливає на всі головні сили у світі. А це означає, що вона не створює спокусливе вікно можливостей для тих країн, які не постраждали. Одні не стають більш вразливими, а інші – сильнішими. Замість цього коронавірус штовхає уряди до песимістичних поглядів на свої короткострокові й середньострокові перспективи. Оскільки держави часто йдуть на війну через відчуття надмірної самовпевненості (яким би оманливим воно часто не було), песимізм, спричинений пандемією, повинен сприяти миру.

Більше того, сама природа війни вимагає від держав тримати велику кількість людей у дуже тісних умовах: в тренувальних таборах, на військових базах, в пунктах мобілізації, на кораблях у морі тощо. А це не те, що хтось захотів би зробити в розпал пандемії. Наразі перевантажені уряди усіх видів намагаються переконати своїх громадян, що роблять все можливе для захисту суспільства від хвороби. З цих причин, наприклад, Саудівська Аравія призупинила свою військову кампанію в Ємені.

Читайте також: Ядерный ультиматум Трампа: нас ждет новая гонка вооружений?

Посен також додає, що COVID-19 скоротить міжнародну торгівлю в короткій і середньостроковій перспективі. Це може прозвучати загрозливо для тих, хто вірить, що глобальна економічна взаємозалежність стримує агресорів. Але з іншого боку торговельні проблеми були джерелом конфліктів останнім часом, особливо між США і Китаєм. Тож скорочення торгівлі в цьому сенсі може скоротити загрозу війни.

Але як щодо взаємозв'язку між більш широкими економічними умовами й вірогідністю початку війни? Чи можуть деякі лідери переконати себе, що початок кровопролиття може принести їм політичну вигоду? Чи є інші сценарії, при яких глибокий і тривалий економічний обвал може зробити світову війну вірогідною?

Один з поширених аргументів полягає в так званій диверсійній теорії війни або теорії "цапа відбувайла". Згідно з нею, лідери, які бояться за свою популярність вдома, спробують відвернути увагу від своїх поразок, провокуючи кризу з іншою державою й вдаючись до застосування грубої сили. Спираючись на цю логіку, деякі американці бояться, що президент Дональд Трамп вирішить атакувати Іран чи Венесуелу перед президентськими виборами, особливо якщо повірить, що ці країни програють війну.

Однак, на думку видання, це малоймовірний сценарій. Тому що війна – це завжди непередбачуваність. Якщо хоч щось піде не так,  це остаточно поховає й без того мізерну популярність Трампа. Більше того, жодна з цих країн не становить смертельної загрози для США. Навіть його прихильники будуть дивуватися, чому президент витрачає мільйони доларів на вторгнення у Венесуелу чи Іран замість того, щоб витратити ці гроші на порятунок американців, які помирають від коронавірусу. Навіть успішна військова операція не мобілізує американців і не дасть потрібну вакцину. Така ж логіка буде керувати рішеннями й інших лідерів.

Читайте також: В состоянии войны. Зачем Путин переписывает историю Второй мировой

Економічні обвали можуть заохотити до війни за деяких особливих обставин, особливо коли війна може дати країні, яка переживає серйозні труднощі, якусь швидку й велику цінність. Рішення Саддама Хусейна окупувати Кувейт в 1990 році ідеально вписується в цю модель. Економіка Іраку була в жахливому стані після тривалої війни проти Ірану. Безробіття загрожувало внутрішньополітичним позиціям Хусейна. Тож Кувейт з його нафтовим багатством був великим призом. А окупувати слабо озброєний емірат було відносно легко. Крім того, Ірак заборгував велику суму Кувейту. Тож окупація країни в мить знищувала цей борг. В цьому випадку економічні труднощі Іраку зробили війну більш вірогідною.

Однак, на думку видання, сьогодні країн в такому становищі немає.

"Зараз навряд вдалий момент для Росії спробувати окупувати більший шматок України, навіть якби вона захотіла цього. Так само для Китаю не час вступати в гру за Тайвань. Тому що ціна точно буде більшою, ніж вигода", – йдеться в статті.

Якщо ж подивитися на довгострокову перспективу, тривала економічна депресія може зробити війну більш вірогідною, зміцнюючи фашистські чи ксенофобські політичні рухи, посилюючи протекціонізм й гіпернаціоналізм, а також ускладнюючи процес, при якому країни могли б досягти взаємовигідних домовленостей. Історія 1930-х років демонструє, куди такі тенденції можуть привести. Хоча економічні проблеми навряд чи були єдиною причиною катастрофічних подій того періоду.

Націоналізм, ксенофобія й авторитаризм почали повертатися до влади ще до пандемії COVID-19. Але економічний безлад, який тепер проникає в кожен куток світу, може посилити ці тенденції, зробивши планету більш придатною для початку війни після спаду страху перед вірусом.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube