Exegi monumentum ("Я спорудив пам'ятник") – ода Горація, відома також під назвою "До Мельпомени" (музи трагедії)

Фундамент і залишки каміну – усе, що залишилося від мисливського будинку ексголови "Нафтогазу України" Ігоря Бакая на Трахтемирівському півострові

Про це у своєму блозі на site.ua пише Андрій Стародуб, повідомляє UAINFO.org.

Наприкінці 1990-х Бакай перетворив цю історичну місцевість на приватні мисливські угіддя, куди полюбляли приїздити на VIP-полювання його друзі – політики й перші особи держави.

Об'єкт варто музеєфікувати як історичний монумент із неабиякою повчальною, напутливою аурою. Він міг би стати місцем для роздумів для багатьох політиків (зокрема й тих, яких так швидко виніс наверх "зелений" ліфт, що вони перестали відчувати землю під ногами).

Подумати можна про минуле та практичне. Адже руїни розташовані на території Державного історико-культурного заповідника "Трахтемирів", де у принципі не можна було будувати приватну резиденцію. І попри те, що законодавством в Україні прийнято "вертіти як дишлом", не варто забувати, що цей процес не є незворотним.

Читайте також: "Кочубеївщина": чому нашим політикам варто навідатися в Борщагівку

Можна поміркувати про сучасне й містичне: ми маємо вже два приклади, коли спроба "вкоренитися" в таких місцях не вдається, незважаючи на всі зусилля "дєрзкіх і успєшних". Втім, коли Янукович взявся "розбудовуватися" на території Межигірського монастиря, будиночок Бакая на місці козацького Трахтемирівського монастиря ще стояв.

Не зайвим було би спробувати, сконцентрувавшись на силуетах труб каміну, заглянути в майбутнє (можливо, вже й незворотне). А раптом під час такої медитації прийде розуміння, що не варто будити духів Руїни та Коліївщини, наприклад – вдавшись до певних самообмежень у демонстрації свого надвисокого рівня споживання?

Але є сумніви, що українські еліти у принципі спроможні до такого роду рефлексій.

І точно – не схильні до них.

Для багатьох (попри те, що недавно Бакая в Москві засудили на чотири роки позбавлення волі за шахрайство) його доля є взірцем, історією успіху, прикладом для наслідування. У тому сенсі, що людина стала багатою, "брала все від життя", легко долала всі формальні перепони.

"У него все было и ему за это ничего не было", – прийнято жартувати в таких випадках у веселих "кварталах" і "сватах".

А коли в такого "короля жизни" виникли якісь проблеми – він просто здимів за кордон. Де, знову ж таки, продовжив розкошувати…

Читайте також: Портников: Розуміння цього простого факту – єдина можливість не відчувати себе вічним дурнем

P. S. Без пафосу чи моралізаторства. Просто цікаво – на чому, у наш виразно тривожний та смутний час, базується оптимізм еліт та їхня впевненість, що якщо "потоп" і настане, то вже "після них"?

P. P. S. "Над Трахтемировим високо
На кручі, ніби сирота
Прийшла топитися… в глибокім,
В Дніпрі широкому … отак
Стоїть одним одна хатина…
З хатини видно Україну
І всю Гетьманщину кругом.
Під хатою дідусь сивенький
Сидить, а сонечко низенько
Уже спустилось над Дніпром.
Сидить і дивиться , і дума,
А сльози капають … "Гай, гай!...
Старий промовив: – Недоуми!
Занапастили божий рай!"

Т. Шевченко, вірш "Сон" (1847 рік)

P. P. P. S. Силует залишків каміну на високій дніпровській кручі нагадує трохи пошкоджений камертон, яким налаштовують звучання нашої новітньої історії...

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube