Для мене Південна Корея відбулася не тоді, коли Пак Чон Хі перетворив її на економічну потугу, а коли корейське мистецтво отримало світове визнання

Про це на своїй сторінці у фейсбуці пише Геннадій Друзенко, повідомляє UAINFO.org.

Коли корейсьою мовою, корейськими образами, корейськими символами заговорили про те, що неймовірно "чіпляло" мене, який ніколи не був у Кореї, не знає корейської мови, дуже поверхово обізнаний із корейською історією.

Здається, вперше я закохався у творчість Кім Кі Дука, коли подивився його шедевр "Весна, літо, осінь, зима і знову весна". Але згодом він переріс цю ностальгію за буддійською нірваною та гармонією і став знімати неймовірно християнські фільми, які виявляли всю трагедію любові. Любов як умирання. Любов, нерозривно пов'язана із самопожертвою. Любов як катарсис.

Читайте також: "Сітка" Кім Кі Дука: які великі теми порушує трагічна історія маленької людини

"Натягнута тятива", "Час", "П'єта" – це корейське одкровення про будь-яку людину, про щось найглибше й найфундаментальніше в ній. Із трагічністю та відвертістю цих стрічок я можу порівняти хіба що "Розсікаючи хвилі" фон Трієра...

Сьогодні, 11 грудня, метра не стало... Цей лихий рік забрав іще одне неймовірно талановите життя. Митця, якого я особисто не знав, але який – один із небагатьох – залишив глибокий слід у моєму світогляді. Вплинув на саме сприйняття життя.

Досі важко повірити, що більше не варто час від часу ґуґлити інет у надії, що Кім Кі Дук зняв щось нове. Більше не буде одкровень про ціну пришвидшеної модернізації. Більше не буде мистецького суду над мілітаризованим суспільством...

Читайте також: Зневажені герої: Україна має важку артилерію, яку не використовує

Коли у грудні 2013 року помер великий Мандела, я сподівався, що він передав символічну естафету боротьби за свободу та людську гідність українським лідерам. На жаль, серед українських лідерів не знайшлося жодного, співмірного за масштабами особистості з Мадібою...

Тепер, коли помер великий митець Кім Кі Дук, я молюсь, аби наступний геній кіно з'явився в Україні. Аби Україна нарешті почала робити фільми, які зачіпають не тільки українців. Аби наші стрічки пробуджували найглибші шари людського в людині та ставали одкровенням про самого себе і для чилійця, і для корейця, і для південноафриканця...

Обов'язково передивлюсь увечері щось із шедеврів маестро...

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube