Учені нарешті ідентифікували походження сарацинських каменів, які утворюють Стоунхендж – мегалітичну споруду в графстві Уілтшир (Англія). Більшість із них були доставлені з малопримітного лісу Вест-Вудс, який розташований приблизно у 25 км на північ від кам'яного кола.

Як передає Express.co.uk, початковою домівкою величезних валунів виявилася тиха ділянка англійської сільської місцевості. Раніше експерти встановили, що блакитні камені Стоунхенджа (дрібніші, які знаходяться всередині кільця) родом із пагорбів Преселі в Південному Уельсі, передає OBOZ.UA, 

Походження сарсенів для другого кільця було предметом досліджень. Раніше передбачалося, що їх перемістили з Мальборо Даунс. Але пізніший аналіз, проведений групою археологів і геологів із різних куточків світу, стверджує, що це не так.

Учені знайшли докази, що каміння знаходилося в лісі Вест-Вудс. Це приблизно за 25 км від Стоунхенджа, тоді як Мальборо-Даунс знаходиться далі – на відстані близько 32 км.

Співавтор дослідження, професор Майк Паркер Пірсон заявив: "Це поклало край більше ніж 300-річним суперечкам... Вест-Вудс був місцем, найближчим до Стоунхенджу, де можна було видобути найбільш великі та найбільш підходящі моноліти і доставити їх відносно легким маршрутом без особливих перешкод".

Читайте також: Є зовсім не тим, чим здається: вчені дослідили один із каменів Стоунхенджу і дійшли вражаючих висновків

Проте, зазначив Пірсон, транспортування таких важких каменів без сучасної техніки є дивовижним досягненням. "Швидше за все, замість використання катків камені встановлювалися на дерев'яні санки, які тягли по колодах, прокладених як рейки", – припустив дослідник.

Великі камені складаються із сарсену й у середньому важать від 10 до 30 тонн. Їх висота – близько 7 метрів.

Походження каміння встановили завдяки мікроелементам. Учені створили приблизну карту всіх потенційних ділянок із найвищою концентрацією такого матеріалу.

"Було дійсно цікаво використати науку 21-го століття, щоб зрозуміти минуле неоліту і, нарешті, відповісти на питання, яке археологи обговорюють протягом століть", – заявив професор Девід Неш, провідний автор дослідження.

Він разом із колегами проаналізував каміння за хімічним складом. Судячи з усього, лише два з 52 сарсенів прибули з якогось іншого місця.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube