Днями стали поширюватися чутки про можливу смерть Стрєлкова-Гіркіна. Підтверджень немає. Але близьким і знайомим цього терориста, на мій погляд, розслаблятися рано. І ось чому. Путін змінює концепцію правління з президента-автократа на "самодержця". Начебто невеликі, але фундаментальні відмінності, які можна описати трьома групами тез.

Таку думку у своєму блозі висловив головний експерт з питань вивчення Росії Українського институту майбутнього Ігар Тишкевич, інформує UAINFO.org. 

1. Відносини з елітами. Президент-автократ у РФ виконував роль своєрідного арбітра-модератора у війні кланів. Арбітр — це той, хто в суперечках «веж Кремля» може вислухати аргументи сторін і знайти якусь подобу компромісу. Модератор — той, хто стимулює ту саму війну, щоб жоден клан не отримав повного набору ресурсів, достатнього для захоплення й утримання влади. Тобто «вежі Кремля» можуть воювати за посилення позицій, але в будь-якому разі можуть звернутися до посередника для завершення конфлікту, з урахуванням своїх інтересів. Формат самодержця інший. «Вежі Кремля» вже не звертаються до посередника, а просять про послугу/захист того, хто перебуває вище, над сутичкою. І тут компромісу може не бути — замість нього буде «воля царя».

2. Вимога лояльності еліт. Як груп, так і окремих їхніх представників. Адже самодержець може страчувати і милувати. Причому останнє можливе лише за умови лояльності, керованості та вдячності. Типовий приклад милості можна було спостерігати на прикладі Явлінського. Опозиціонер запитав «чи можна йти на вибори і критикувати царя». Отримав відповідь «ні», сказав «дякую».

Порушення балансу лояльність — керованість — вдячність може призвести до смерті. Беремо Пригожина. Він був лояльний Путіну до кінця (нагадаю, що марш на Москву був не проти Путіна), але став некерованим — помер.

Навальний був уже керований (відносно), але вже не лояльний. Помер.

Блогер «Мурз» (до речі, один із найталановитіших російських пропагандистів і успішний «волонтер» для того боку). Лояльний Путіну, але не керований (його канал вистояв у «третій війні за Телеграм», коли Кремль ставив під контроль «воєнкорів») і лише відносно керований. Помер.

Те ж саме щодо тих, кого цар вважає «зрадником». Тобто людей, які публічно демонструють свою нелояльність і подають приклад іншим. І тут цілком логічно вкладається кейс із російським пілотом, убитим в Іспанії.

3. Громадяни або піддані — страх або (і) любов. Щодо населення теж схема змінилася. Раніше Путін хотів, щоб його насамперед любили і вже потім боялися. Серія смертей змінює схему. Громадяни РФ, звісно, стверджуватимуть, що кожна з жертв «померла сама» або «це був нещасний випадок». Але наодинці із собою, під горілку на кухні будуть пошепки підвивати «убіііілії». І боятися. Боятися проявити нелояльність. Простіше кажучи, для Путіна на перше місце в комунікації з населенням виходить страх, а не любов. Хоча в Росії, як не парадоксально, страх любов і породжує. Давайте згадаємо російське «б'є — значить любить», «бояться — значить поважають» тощо.

Крім того, самодержавство — це символізм і … страх самодержця за своє майбутнє. Адже цар іде, як правило, тільки в могилу. Причиною може бути як палацовий переворот (і тут страти нелояльних із близького кола — цілком хороша демонстрація «сили»), так і «русскій бунт».

Але для «русского бунту» (я не кажу вже про революцію) важливий символ — сильна особистість. Смерть Нємцова (пам’ятаєте, давно було) показала, що «мертвий символ не спрацює». Цілком логічно, що наступною була смерть Пригожина. Адже він теж символ — символ «перемоги» на тлі провалів армії. Потім Навальний. Нехай і вже без структур, без впливу (що показали мізерно слабкі виступи навіть за кордоном, де російським емігрантам уже точно нічого не загрожує). Але все ж можливий символ.

Мурз — до речі, реально ефективний російський волонтер і пропагандист — самогубство (?). Але він так само був символом. Тільки символом «воєнкорів», які не лягли під Кремль під час «третьої війни за Телеграм» кінця 2023 року. До речі, російський пілот, убитий в Іспанії, теж міг стати символом. Вибрати правильний бік і вирватися з вигрібної ями під назвою Росія. Це не політичний символ, але приклад на низовому рівні. І його теж не стало.

І, нарешті, Стрєлков. Теж символ. Так званого «вєлікорусского патріота». І це небезпечно, оскільки аудиторія (і підтримка) Стрєлкова — радикали з бойовим досвідом. Яких Путіну варто побоюватися.

І ось на цьому тлі йшли чутки про смерть згаданого терориста. Цілком можливо, що той живий. Але вибір у нього буде невеликий: або кейс Явлінського, або умовний зашморг.

Таким чином, можна стверджувати, що цар уже приміряв корону і чекає коронації. Російський цар, здатний на будь-яку дикість, оскільки традицій «лицарства» в російській династії не спостерігалося. Точніше, ті, хто намагався це демонструвати, закінчували кепсько.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube