Спів — це значно більше, ніж просто красивий звук. У процесі задіяні десятки м’язів, дихальна система, нервова система та навіть психоемоційний стан того, хто співає. Чому спів вимагає фізичної витривалості? Як працює тіло вокаліста? І чому голос не “живе” лише в горлі? Про це ми поговорили з оперною співачкою Юлією Пінчук, випускницею Національної музичної академії України, учасницею міжнародних оперних постановок і концертів у Європі та США. За творчим і професійним шляхом Юлії, її виступами та закулісними моментами можна також стежити на її офіційній сторінці у Facebook: Yuliia Pinchuk Shynal.

Юліє, якщо пояснювати максимально просто, що саме відбувається з тілом людини, коли вона співає?

Насамперед тіло переходить у режим складної координації. Активується дихальна система, м’язи корпусу, спини, шиї, обличчя. Голос — це результат взаємодії всього організму, а не окремого органу.

Коли ми співаємо, діафрагма опускається, легені наповнюються повітрям, а видих стає контрольованим. Саме на цьому так званому “керованому видиху” і формується звук. Тому в академічному вокалі так багато уваги приділяється саме диханню. Це база, яку я засвоїла ще під час навчання в Національній музичній академії України.

Чому тоді багато людей думають, що співають “горлом”?

Бо саме там вони відчувають напругу. Але це як тримати важку валізу й думати, що ви несете її кистю руки, а не всім тілом. Якщо дихання не працює, якщо корпус “відключений”, усе навантаження переходить на гортань.

Я бачила подібне ще в студентські роки й пізніше — під час стажування в Оперній студії Академії бельканто в Італії: у правильному співі горло не втомлюється. Втома означає, що тіло не підтримує голос так, як має.

Які системи організму задіяні під час співу найбільше?

Дихальна система та м’язи. Причому мова не лише про прес, а й про міжреберні м’язи, спину, ба навіть стопи. На третьому місці нервова система. Вона відповідає за координацію та стабільність.

Наприклад, коли я виконувала партію Віолетти в “Травіаті” Верді або партію Паміни в “Чарівній флейті” Моцарта, важливо було не просто проспівати ноти. Ще більш важливо — зуміти втримати тіло в зібраному, але при цьому вільному стані протягом усієї вистави. Це серйозне фізичне навантаження.

Чи правда, що під час співу змінюється постава і навіть хода людини?

Так, і це дуже цікавий момент. Регулярний вокал поступово формує іншу тілесну організацію. Співак починає тримати корпус більш зібрано, але при цьому не напружуючись. З’являється відчуття вертикалі — від стоп до маківки. Це не сценічна поза, а результат правильної роботи дихання й м’язів-стабілізаторів.

Я помічала це і в собі, і в колегах — особливо після тривалих періодів активної сцени, як-от під час сольних концертів у Німеччині та Італії або протягом роботи в міжнародних ансамблях. Тіло “запам’ятовує” стан зібраності, і він залишається зі співаком навіть поза сценою.

Чи може спів допомогти людині краще відчувати власне тіло в повсякденному житті?

Однозначно так. Професійні співаки люблять казати, що усвідомлений спів розвиває тілесну чутливість: людина починає помічати, як вона дихає, як реагує на стрес, де саме з’являється напруга. Думаю, ви погодитесь, що ця навичка виходить далеко за межі музики.

Я часто кажу студентам і аматорам: спів — це не лише про звук, а й про контакт із собою. Саме тому багато людей після занять вокалом відчувають спокій, внутрішню зібраність і навіть кращу концентрацію, як після йоги або медитації. Спів перетворює тіло та голос на союзників, а не суперників.

Чи можна сказати, що спів — це певною мірою спорт?

Авжеж. Професійний спів розвиває витривалість, м’язову пам’ять та режим. Можливо, ви чули, що після інтенсивних концертів або репетицій у артистів буває крепатура. І це очікувано. Тож тілу після подібних активностей дуже потрібен якісний відпочинок — як після інтенсивного силового тренування.

Коли я виступала на сольних концертах в країнах ЄС або працювала в хорі Національного будинку органної та камерної музики, я чітко відчувала, як втомлюється тіло від тривалого перебування на сцені. Натомість голос при правильному співі не втомлюється ніколи, він абсолютно вільний. Але варто слідкувати за тим, щоб у горлі не було дискомфорту. Наявність дискомфорту — червоний прапорець, який сигналізує про те, що людина співає неправильно.

А як спів впливає на психоемоційний стан?

Впливає, і доволі сильно. Під час співу активується парасимпатична нервова система. Це та, яка відповідає за спокій. Це вам відповідь на питання, яке ви ще не встигли, а може й не планували задати: чому багато хто після співу відчуває полегшення, навіть якщо співає для себе. Але є й зворотний бік: стрес, страх сцени, внутрішня напруга — все це миттєво відображається в тілі. Під час участі в хорових проєктах, зокрема з Портлендською оперою, я в черговий раз переконалася: спокій у голові — це гарантія вільного звуку.

Чи змінюється тіло співака з роками професійної практики?

Так, і дуже помітно. Насамперед, у людини формується м’язова пам’ять, з’являється економність рухів, дихання стає глибшим навіть у повсякденному житті. Я відчуваю різницю між собою на початку навчання й зараз — після десятків концертів, оперних партій, роботи в хорах та ансамблях. Тіло “вчиться” співати разом із голосом, інакше просто не буває.

Часто можна почути, що спів корисний для здоров’я. Чи це дійсно так?

За умови правильної техніки — точно корисний. Технічно правильний спів  підвищує вентиляцію легень, корегує поставу, покращує роботу дихальної системи. Але якщо співати з напругою, без підготовки, з технічними порушеннями, можна отримати зворотний ефект. Саме тому я завжди кажу: корисний не будь-який спів, а усвідомлений. Навіть людям, які не планують виступати на професійній сцені, варто розуміти ці базові принципи.

Чи відрізняється робота тіла в хорі, ансамблі та при сольному співі?

Акцентами. У хорі важлива стабільність та витривалість. У камерному ансамблі головне — це тілесна точність та гнучкість. Сольний спів — це завжди стовідсоткова відповідальність за звук, яку мені як співачці ні з ким розділити, на відміну від співу в хорі та ансамблі. Я пройшла всі ці формати: від українського хору “Софія” з гастролями в Європі до сольних оперних партій. Але фізіологічна база всюди єдина: дихання, опора, свобода.

Юліє, що б ви порадили людям, які хочуть краще відчути своє тіло під час співу?

Я не скажу нічого нового, лише повторю давно відомий факт: починати потрібно з дихання і постави. Навчіться стояти, дихати, не затискати плечі та шию. І ніколи не бійтеся звертатися по допомогу до фахівців. Спів — це не про силу, а про баланс. Коли тіло працює правильно, звук народжується легко. І тоді спів перестає бути випробуванням, він трансформується в природній стан. Тобто стає таким, яким повинен бути.

Сформулюйте, будь ласка, для наших читачів головний принцип фізіології вокалу?

Спів — це коли тіло допомагає голосу, а не заважає йому. Коли між диханням, рухом і звуком виникає гармонія. І коли ця синергія призводить до того, що голос починає звучати вільно. Ми, професійні співаки та співачки, йдемо до цього роками, крок за кроком, — від перших студентських виступів до великих сцен.