1. «Ніч перед Різдвом» Гоголя-Яновського є одним з творів тієї маєткової літератури, якою вірноподдані малороси розважали пишне петербурзьке панство. Щоправда, «темний вчитель з Диканьки» вийшов за межі суто розважального дискурсу. У повісті забагато потойбічного, геть не зимового холоду.

2. Час книги - початок великої вкраїнської летаргії між ліквідацією Держави-Армії та Першою Визвольною Війною. Січ ще існує, козаки ще називають себе дворянами, але, доньки тієї ж таки козацької старшини вже марять черевичками, які носить імператриця-скотоложниця, а козаки-характерники вже перетворюються на таких собі малоросійських тролів ( таких як Пузатий Пацюк). Вони язичницько-нахабно об«їдаються варениками в період голодної куті та бачать чорта у добре зав»язаному та плотному мішку за чужою спиною.

3. Місце книги - хуторська лівобережна Вкраїна. Глухий закуток старогетьманського світу. Цей світ ідеалізований, дещо укляклий у своєму рустикальному провінціалізмі, хоч і не без певного космогонічного вивіху. Принаймні, нечиста сила та люди, які плутаються з сатаною, надто добре інтегровані до цього світу.

4. Богомаз та коваль, автор, вочевидь, прегарних ікон Вакула є сином відьми, яка злягається з дияволом. З цією ж відьмою по черзі злягається уся старогетьманська провінційна бюрократія. Навіть диякон місцевої церкви.

5. Одним з головних персонажів повісті є місяць. Чорт, коханець відьми, краде місяць. Місяць обпікає йому пальці. Місяць, врешті решт, звільняється з чортівського полону. Пригоди місяця впливають на перебіг наративу. «Темний вчитель» симпатизує місяцю. Нічне сонце, антисонце, сонце антисвіту, яка сяє чужим краденим світлом є суто позитивним персонажем, хоча українці ніколи не поклонялися місяцю і наш фолькльор є відверто солярним.

6. У Диканці колядують «во славу Христа». Втім, варто лишень Вакулі верхи на чорті піднятися в небо, як виявляється, що крижане та прозоре зимове повітря, переповнене духами, чортами, чаклунами та відьмами.
Сакральний ритм сакральної ночі зламано, яйце світу прочинене, розіровано захисну шкаралупу і нечисть заповнює собою довколішній світ.

7. Попри happy end та побиття чорта, попри одруження Вакули з Оксаною, лишається незрозумілим наступне - а чи не стане та ж таки Оксани відьмою після весілля? Принаймні, диканські одружені жінки змальовані без симпатії. Радше з огидою.

8. Звісно, Гетьманщина у ті часи вже існувала за хімерними законами сна. Сна із розплющеними очима. За такими законами розгортається й наратив «Ночі перед Різдвом». І ніхто не казав і не ствержував що цей хімерний сон не буде страшним і тому лишається загадкою лише одне - чому ж нас смішить ця історія?...

9. Це - все...