Раннім вечором 22 лютого я вирішив сходити в Маріїнський парк, подивитися на покинуте гадюче кубло - табір Антимайдану, де концентрувалася тітушня, котра за 4 дні до того в тому ж таки парку разом з ментами била і вбивала демонстрантів.

Пересідаючи на червону лінію метра, сфотографував все ще зачинений вихід зі станції «Хрещатик» - коли ще таке побачиш.



Вперше за дуже багато років я бачив таку порожню площу перед метро «Арсенальна». Ані пересувних кафе. Ані молоді з рекламними листівками. Ані людей, що призначили зустрічі біля входу. І дуже тихо. Тихо і порожньо. З аномального - прапор України на пам*ятнику арсенальцям.



Через кілька кроків - перше нагадування про те, що тут недавно коїлося - покинута, розкурочена діжка-кіоск, з якою продавали якесь питво.



За ріг, кілька кроків по вулиці - градус божевілля наростає. На порожньому рекламному лайтбоксі хтось наклеїв цілковито шизоїдну об*яву, яку невідомі дотепники творчо доповнили. У підсумку вийшов гарний перетин гострополітичного дискурсу з параноїдально-сюрреалістичним, а це саме те, що потрібно зараз Україні.



Зверніть увагу на те, що у нас вироблення двійників карається цілком конкретною статтею Карного кодексу. Хоча, коли все місто охоплене божевіллям, то це цілком скромно. Ну й хтось додав щодо Фірташа і Ахметова.



Ближче до Маріїнського починають траплятися купи вивернутої бруківки. Загалом, далі я помітив, що тітушня майже у всьому мавпувала Майдан.



Ну ось і нещасний Маріїнський. Вражаюче порожній.

Ані кордонів ментури. Ані погромників з палицями. Ані сцени з її тупим і гучним радянським репертуаром, ані мудака-ведучого Олега Калашшнікова.
Аж не віриться, що їх вже нема й не буде.













Оці матраци з жучками траплялися мені потім по всьому табору. Чомусь ця деталь здається не менш безумною, аніж повідомлення про Жанну Сомову.

Пам*ятник революціонеру невідомо навіщо розфарбували червоним. 





Добряче запаслися. На щастя, не знадобилося.



Явно поспішали. Навіть намети не встигли згорнути та вивезти.







Ба більше, здається, втеча була просто панічною.



Хтось прийшов з Майдану, аби поквитатися бодай символічно.



А ось зразок місцевої творчості - настільки ж незграбний, наскільки по-своєму красномовний (цей макет нагадав мені про зловісне оповідання Сорокіна «Падеж»). Я хотів був забрати це диво собі, але один із самооборонців вже перехопив, аби віднести на Майдан.



Інтерпретацію макету - зокрема, що означають ці дивні кульки на цвяхах (ліхтарі? голови майданівців?)- суто по-постмодерністські лишаю на розсуд читачів.



Біля цього намету я знойшов ще більше зразків наочної агітації - дуже кумедних інколи.







Недочергували.



Оце, я вважаю, просто шедевр. Старалася людина, хай і невміло, але з такою любов*ю малювала.



Якась дивна добірка фото, але Україна у вигляді торту виглядить майже пророчо, тільки рук забагато - однієї, зі сходу, вистачило б.



Надзвичайно цікава знахідка: тітухани почитували газету «лівої» партії «Боротьба».



Знайшовся ж один грамотний.



Але це здається більш типовим.



Змія, що обвилася довкола перекинутого келиха з вином - таке татуювання наносять у тюрмі малоліткам, котрих переводять у злодіїв. Автор готувався комусь наколоти? Мріяв про кар’єрне зростання?



Ось зайшов підприємець у намет, закурив електронну сигарету, а йому раз! - і штраф 10 тисяч!



Ще зразки агітації.



Деякі гасла тепер звучать просто як злий жарт.









Засоби захисту.



Загалом же, борці за стабільність в Україні не лишили по собі нічого, окрім куп сміття.

Особливо обурило те, що вони повикидали гори їжі просто на землю. Циклопічне свинство.













Жіночки рятують хліб.



Жіночки моляться. Праворуч - ще якісь тітушкові обладунки.



На краю парка, за польовими кухнями, знаходився огороджений майданчик - там, де колись була панорамна тераса, з якої всі милувалися видами Дніпра і яка геть зруйнувалася після того, як унизу побудували кабак з вертолетним майданчиком для Хряка.



Тікали теж дуже швидко. Що ж їх так налякало? Думали, що їх по одному вп*ятьох забивати будуть, як вони забивали майданівців?





Тітуховий натюрморт.





Вже, падло таке, не прилетиш ти нікуди на вертольоті. Непогано було б взагалі це знести.

Ну і як квінтесенція.



Біля входу в Раду було тихо. Жодного міліціонера, незважаючи на те, що всередині тривало засідання.





На варті замість ментів стоять самооборонці.



На другому боці вулиці, прямо напроти - водомети. Тепер вже не шкідливі ні для кого.



Дірки від куль. Можливо, саме ці постріли їх і зупинили.





Я, звісно, не тільки сфотографувався на тлі, 



але й заліз нагору.





Водометна гармата. Виявляється, там ще не тільки додаткова фара, а й телекамера. Чотириколесний циклоп.



Стоячи на даху трофейного ментівського водомету, фотографувати загін Самооборони Майдану, що йде охороняти парламент. Гарна композиція для втілення перемоги. Героям слава!