Отже, моменти наступні.

Як оптиміст я вірю в наше українське «маленьке чудо на Віслі» тільки в районі нашого Слов’янська чи Краматорська. 

Коли поляки завдяки грамотній роботі Яна Ковалевського і шифрувальників змогли перехопити радіограми і депеші совєтів, і на основі цих штук вибудувати стратегію Війська Польського, так і наші, блять, кваліфіковані офіцери з Наливайченком мають витягнути по максимуму з перехватів і «язиків».

Я не знаю, що таке - аквафрешеві прапори окупанта на наших БТРах - розіграш, маскування чи таки наші військові насправді сопляки, які лише хизувались перед жіночою статтю у формі 23 роки умовної незалежності України.

Якщо військові таки вирішили обороняти Україну, навіть недолугих клоунів, які повиходили вопить «Рассія» на дороги – честь їм і хвала.

Якщо для цього треба замаскуватися, щоб досягнуть цілі (проникнуть в тил врага, розіграть гамбіт-котргамбіт) - то хай уже на певний час повісять триколор, колорадську стрічку і навіть сємки плюють, сидяди на техніці. Будемо відвертими – Донбас специфічний. 

Поки у Сумах, Запоріжжі, Дніпрі люди укріпляють блок-пости і на все забили, аби москаль не пройшов, ці олухи верят в Рассію.

Друга справа, якщо українські військові повторили «подвиги» окремих кримських колег і попизд*вали приймать російську присягу. Бо не може вояк, якому довірили захищать суверенітет казать «шо им пофих какой флаг над броней. И с русскими воевать не будут».

Якщо таки 25 полк ВДВ справді перейшов, а інші теж переходять до Раші, то х*й такій армії, а не 100 мільйонів пожерт українців. Я такому військовому сама добре накостиляю по найболючіших місцях при першій нагоді. За зраду.

Третє, ясно ж що є на Донбасі патріоти, не всі там бомжі і сепаратисти. Куди вони подівались. Мій батько уже всерйоз готується іти партизанити в путивльські ліси, пару тижнів забив на дім і допомагає військовим поблизу нашого ареалу. 

Сьогодні він каже: «Якщо шахтарі завтра не вийдуть на захист, ми самі і з росіянами розберемся, і їх тоді в шахтах закриєм». Це, звісно емоційне, але зараз так думає кожна людина, яку відірвали від буденних мирних справ. 

Четверте, зараз купа фейків або неперевіреної інфи. Все треба перевіряти – тільки з офіційних, авторитетних джерел, при цьому перевіряючи її ще й думками очевидців із гарячих територій. Ніяких ellise.com. це гамно.

Іще момент, не хотілось би образить ніяким чином російських колег, які працюють на Донбасі зараз, але їх риторика часто емоційна, а ще є такий фактор – попри все, вони також громадяни держави, що нас окупує. Це стосується навіть Азара, якого я поважаю і люблю репорти окремі.

Тому читай, але 150 раз перевіряй.