10 тисяч років тому картопляна дієта призвела до еволюційних змін у геномі кечуа - корінних жителів американських Анд.

Ця популяція була однією з перших, хто почав вживати нині широко розповсюджену картоплю тисячі років тому, що може пояснити, чому їхні організми перетравлюють крохмаль чи не найкраще в світі, пише Science Alert, передає NV, інформує UAINFO.org.

«Високогорні Анди відомі як багатий регіон для розуміння еволюційної адаптації людини, наприклад, гіпоксії, за якої тканини не отримують достатньо кисню», — каже антрополог Абігейл Бігем з Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі. — «Це нове дослідження підкреслює, як Анди корисні для розуміння еволюційної адаптації людини до інших селективних чинників навколишнього середовища, таких як дієта».

Тепер команда розширила своє дослідження, включивши геноми з усього світу, і виявила, що народ кечуа, що походить від високогірних корінних жителів Анд, здається, краще пристосований до перетравлення крохмалю, ніж майже будь-яка інша популяція на Землі.

«Біологи давно підозрюють, що різні групи людей розвинули генетичні адаптації у відповідь на свій раціон», — каже еволюційний антрополог Омер Гьоккумен з Університету Баффало, — «але існує дуже мало випадків, коли докази є настільки переконливими».

Підказка криється в гені під назвою AMY1, який є майже у кожної людини у світі. Цей ген бере участь у виробленні амілази — ферменту слини, який допомагає розщеплювати крохмаль на самому початку травного каналу — у роті. Зазвичай люди несуть від 2 до 20 копій цього гена на диплоїдну клітину; глобальна медіана, згідно з даними нового дослідження, становить 7 копій.
Проаналізувавши геноми 3723 осіб з 85 популяцій по всьому світу, дослідники виявили, що корінні кечуа з Перу мають у середньому 10 копій гена. За оцінками дослідників, це дало б 1,24-відсоткову перевагу у виживанні або репродуктивній здатності на покоління.

«Це не так, ніби корінні жителі Анд отримали додаткові копії гену AMY1, як тільки почали їсти картоплю. Натомість ті, хто мав меншу кількість копій, з часом виключалися з популяції, можливо, тому, що у них було менше потомства, а ті, хто мав більшу кількість копій, залишалися», — пояснюють дослідники.
Використовуючи методи генетичного датування та моделювання, дослідники потім простежили виникнення цієї зміни. Їхні методи датування показали, що ген був присутній до одомашнення картоплі, але почав посилюватися приблизно 10 000 років тому. Ми знаємо, що одомашнення картоплі в Андах почалося приблизно від 10 000 до 6 000 років тому — час, який збігається зі збільшенням кількості копій гена, що сприяє травленню картоплі. Тим часом інші популяції, що походять від майя, без такої тривалої історії вирощування картоплі, не мають такої ж адаптації. Тож, ймовірно, цей збіг обставин не є випадковим.

«Це пряме порівняння є однією з головних причин, чому ми вважаємо, що висока кількість копій AMY1 у перуанців не еволюціонувала випадково, а пов’язана з їхньою довгою історією вживання картоплі», — каже вчена Луане Ландау з Університету Баффало.

Це результат, який показує, що генетична адаптація до змін у харчуванні можлива за відносно короткий проміжок часу.

«Протягом більшої частини історії людства люди їли те саме, що й їхні предки тисячі років. Щоб змінити свій раціон, потрібно було буквально мігрувати через увесь світ. То що ж це має означати тепер, коли ми їмо їжу з усього світу?», — задається питанням Кендра Шеєр з Університету Баффало.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube