Останніми тижнями ми спостерігаємо клоунаду деяких політичних діячів, які вимагають негайної ратифікації Угоди про Асоціацію з ЄС. Ці а-ля «найпалкіші євроінтегратори» роблять вигляд, що не розуміють, чому ця Угода ще досі не передана до Верховної Ради, і як важко жити всій країні без її негайної ратифікації.

Еге ж, от як тільки її ратифікуємо, так зразу станемо європейцями, з європейським рівнем добробуту та життям.

Насправді, ми спостерігаємо брудну, якщо не сказати, мерзотну політиканську гру деяких політиканів.

Слід нагадати, що Угода про Асоціацію – це документ розрахований, щонайменше, на наступні 10-15 років. Отже, ніякої терміновості в негайній ратифікації немає. Більш того, все що потрібно робити для повноцінного функціонування цієї Угоди, уряд та парламент могли розпочинати робити ще навесні. Інша справа, що за останні п’ять місяців ми не побачили з боку уряду та проурядової більшості парламенту практично жодних кроків в напрямку імплементації норм, які рухають Україну в бік євроінтеграції.

Як видумаєте, їм, що, заважає приймати відповідні закони щодо формування прозорого використання бюджетних коштів відсутність ратифікованої Угоди про Асоціацію? А може без неї вони ніяк не можуть прийняти закон про відкритість реєстру прав власності на нерухоме майно? А здійснювати кроки по реформуванню ЖКГ та демонополізації цього ринку теж відсутність Угоди заважає? Реформуванням правоохоронних органів та судової системи, з повною люстрацією суддів, прокурорів, міліціонерів та СБУшників, звісно, теж наші палкі євроінтегратори займатися ніяк не можуть без ратифікованої Угоди.

Зверніть увагу, що найбільш агресивно вимагають негайної ратифікації Угоди про Асоціацію з ЄС представники саме тих політичних сил, які нічого, підкреслюю, нічого не зробили, щоби довести громадянам, всьому українському суспільству, своє справжнє бажання рухатися в бік євроінтеграції. Скоріше, навпаки, вони особливо не ховаючись демонстрували своє прагнення зберегти всю вщент корумповану систему влади без жодних змін.

Що ж до причин затримки з поданням до Верховної Ради Угоди по Асоціацію, то дозволю собі сказати те, що з об’єктивних міркувань не можуть публічно пояснювати Президент Порошенко та інші офіційні представники української влади.

Очевидно, що у Петра Порошенка є певні домовленості з пані Меркель щодо строків ратифікації Угоди про Асоціацію. І він намагається виглядати надійним партнером, який дотримується взятого на себе зобов'язання. Тобто, подання Угоди про Асоціацію на ратифікацію до парламенту надійде лише в строки узгоджені з німецьким канцлером.

Дозволю припускати, що ці домовленості пов’язані з тим, що Німеччині важливо формально, по пунктам, довести Росії некоректність її аргументів про загрози, які ця Угода, начебто, створює екоміці Росії. Саме заради цього проводяться трьохсторонні консультації у форматі ЄС-Україна-Росія.

Всі розуміють, що російські аргументи удавані, що за ними стоять лише імперські амбіції, спрямовані на недопущення виходу України із політичної та економічної залежності від Росії.

Всі все розуміють, але формальностей дотримуються.

Очевидно, що ніхто відтерміновувати строк початку дії цієї Угоди не буде. Як ніхто не мінятиме і її текст, а ратифікація відбудеться у вересні в українському парламенті.

Проблема лише в тому, що наші політичні уроди заради власного гарного реноме готові виглядати святіше Папи Римського. Вони хочуть виглядати в очах виборці найпалкішими євроінтеграторами. Хоча добре розуміють, що своїми закликами вони лише створюють перепони для Президента Порошенка, який не може оприлюднювати досягнуті домовленості з європейськими партнерами.

 У нас може бути незадоволення діями лідерів європейських країн, які намагаються уникнути жорсткої конфронтації з Росії. Але якщо ми вирішили рухатися в бік в європейської інтеграції, то нам доведеться узгоджувати з ними свої кроки. По великому рахунку, слід визнати, що заради європейських прагнень України, вони змушені йти на зовсім непотрібний їм конфлікт з Росією.

Аби тільки їм не довелося жалкувати про це. Якщо виявиться, що український політикум спроможний тільки ратифікувати Угоду про Асоціацію з ЄС, піарячись на цьому, натомість не бажаючи наполегливо, цілеспрямовано впроваджувати її норми в життя.