На фоні наростаючих соціально-економічних проблем та перманентного бурління протестних акцій виділяється питання катастрофічного наростання неплатежів за валютними кредитами.

Переважно такими, що бралися під іпотеку і давно- від 5 до 10 років тому . Адже після кризи-2008 іпотечне кредитування впало майже до нуля. Банківські інсайди ще на початку весни повідомляли, що процент таких проблемних кредитів сягає в різних банках від 30 до 40%. Коли долар коштував 10-11 грн.

Зараз, коли долар тягне на 19-20 грн, коли падають навіть ті бізнеси, які спокійно пережили 2008 рік і епоху «Пакращення», коли безробіття знищило ринок праці, а в Державній службі реєстрації стоять черги не на відкриття бізнесу, а на ліквідацію, процент таких проблемних кредитів може реально сягнути 80%.

Чи має держава руками НБУ піти назустріч валютним кредиторам та реструктуризувати їх заборгованість?

Або, принаймні, можна допустити подібне рішення?

Ліберали та апологети рафінованого капіталізму кричать- «Ні за яких обставин!»

«Любителі халяви, які захлинулися в екстазі потреблядства, повинні відповідати за свій вибір. Вони ж «прорахували», що платити 11-13% в доларах набагато вигідніше, ніж 20-22% в гривні, коли в 2005 чи 2007 брали кредит на розширену «двушку». Інакше- не буде ніякого почуття відповідальності». Знову ж, банки і так здуваються від втечі депозитів. Їм треба дати шанс відігратися хоча б тут».

Як кажуть в Одесі- майже все так. Але зовсім інакше.

Чому можна піти на зустріч валютним позичальникам.  

Перевід великої частини позичальників у стан несплатоспроможних, з усіма юридичними наслідками (банкрутство, обов’язковий продаж іпотечної застави) жодним чином не вирішить сьогоднішні проблеми банків.

Ринок нерухомості впав до 15-річного мінімуму. Ніхто не викупить великої кількості заставних квартир в найближчі 3-5 років. Враховуючи цінову політику (ціни в валюті на нерухомість знизилися в 1,5-2 рази в порівнянні з цінами придбання 2005-2008 років), банки навіть в кращому випадку повернуть лише незначну частину коштів у випадку продажу заставного майна.

2. Люди, які брали іпотеку, не просто зграя потребляторів.

Оплачуючи частково нерухомість своїми коштами (20-50% від вартості), вони розігрівали ринок будівництва, один з локомотивів української економіки початку-середини 2000-их. Це робочі місця, місцеві податки, розвиток інших індустрій, пов’язаних з будівництвом.

Значна частина таких людей- якраз реальний або потенційний середній клас, який не просто «жирував на халявні кредити», а розвивав кредитно-фінансові ринки та реальний сектор, пов’язаний з будівництвом і суміжними галузями.

3. Не вірте в те, що банки багато втратять на переводі валютних кредитів в гривню.

Переважна кількість банків не має власних валютних зобов’язань, які перевищують 5 років. Невелика частина-10 років. Ви десь бачили, щоб українські банки приймали валютні депозити від населення терміном більше 12-18 місяців? Ні, їх не існує!

Бум іпотечного кредитування розпочався з того, що українські банки в середині 2000-их завели сюди вільні кошти з Європи і Америки, які отримували під 4-7% річних. Враховуючи ці проценти і терміни з одного боку, проценти по кредитам і терміни іпотеки з іншого (11-13% в доларах і кредитування до 20-25 років), можна впевнено казати- навар у валюті наші банки отримають вже за перші 6-8 років дії кредитного договору, враховуючи свої операційні витрати. А далі- просто будуть отримувати солоденьку ренту.

Але!

Ключовий момент - якщо йти на реструктуризацію валютних кредитів, то необхідно розділити заборгованість на саме «тіло кредиту», залишивши його у валюті, і проценти, які необхідно перевести в гривню.

Дивно, але навіть кваліфіковані економісти не формулюють це питання таким чином, звалюючи ці різні шари заборгованості до однієї купи.

За такого підходу знімаються питання повернення «головної суми» заборгованості банку перед вкладником депозиту або іноземним кредитором, але зменшується його прибуток за рахунок отримання «зменшених» відсотків від іпотечного кредитування у гривні, яка з часом може знецінюватися.

Дійсно, для довготермінових угод, за умови значного знецінення гривні, українські банки можуть потрапляти в смугу втрати дохідності. Але ж тоді вони будуть набагато більше зацікавлені в стабільності курсу національної валюти! Ніяких валютних спекуляцій. Ніяких 10-11% річних по депозитам в доларах вони б не змогли виплачувати.

Це стало б додатковим стимулом для розвитку небанківських інвестицій українців. У цінні папери, венчурні фонди і т.д. Туди, де можна було б заробляти на відсотках більше, ніж в банках. А це знову ж-розвиток вітчизняного реального сектору , а не спекулятивні операції на міжбанку.

Це привело б до дедоларизації  доходів працівників банківських установ, які б тоді сиділи в одному човні зі звичайними людьми.

4. Українська влада повинна відповісти за десятиліття провальної фінансової політики уряду і НБУ, які не витіснили долари та євро з кредитно-депозитного ринку, тим самим втрачаючи шанси на зведення міцного фундаменту для стабільності власної національної валюти, а штучно тримали великі ризики для заходу на ринок валютних ресурсів спекулянтів-короткостроковиків.

Ні кредитів, ні депозитів у валюті давно не повинно було існувати. Колись необхідно зробити такий крок і позбавитися цього рудименту 1990-их. У Німеччині споживчі кредити видають тільки у євро. Так само як в Америці тільки в доларах. Звісно, в періоди нестабільності вільні валютні кошти не підуть працювати в українські банки, конвертовані в гривні. Але в періоди стабільності- побіжать, аж бігом. Жадібність буде підганяти.

…

Найбільш кваліфіковану думку з цього приводу, на погляд автора, дав Віктор Пинзеник, який закликав НБУ піти на зустріч позичальникам за принципом- «Розділити відповідальність на трьох- 1/3 втрат за рахунок позичальника, 1/3- за рахунок банку, 1/3- за рахунок НБУ (держави)».

За сукупністю впливів і мотивів. Враховуючи не тільки математику, але і соціальний підтекст та відповідальність держави Україна, якої вона роками уникала, дозволяючи занадто довго економіці висіти на доларовій голці.

…

Вчора з’явився Меморандум НБУ, за яким нібито держава пообіцяла перевести валютні кредити в гривню за курсом на 01.01.2014- 7,99 грн/$.

Логічніше було б зробити це за курсом середини 2014 року- близько 12 грн/$. Такий курс пом’якшив би «моральні втрати» банків.

Виключно авторське бачення.