Поганий той вихователь дітей, який не пам'ятає свого дитинства.

Марі фон Ебнер Ешенбах

Ті, хто вчить дітей моральності, духовності, правильності та чесності. А вона у вас є? 

Болюча тема для багатьох: пенсіонери у школі. Так, я готова зараз до шквалу обурень старанних, заслужених і відмінників освіти із 60-річним багажем досвіду роботи у школі. Та все ж я знову питаю: совість у вас є? 

За нашими законами звільнити вчителя через те, що він вже, м'яко кажучи, у поважному віці не можна. Тобто, 75-річна бабця-вчителька (не хочу нікого образити, та по факту воно так Є!) може поскаржитися до суду на директора, колег і таких інших, що вони "виживають" її зі школи. А вона ж така старанна, заслужена, а ще й, скоріше всього, відмінник освіти! Не буду наводити цитати із Конституції чи інших документів правового поля. Хочу спитати у вас, бабці й дідусі за 60, що сидять і тримаються за крісла по школах: совість у вас є? 

Вже вкотре наслухавшись, що молодь до школи не хоче, молодь на таку зарплату не піде, та що та молодь взагалі знає, їх же там в університеті зараз не вчать, а хто ж буде працювати, як молодь не хоче..... То я скажу: молодь ХОЧЕ працювати у ШКОЛІ, в ЛІКАРНІ. Так! Працювати на оту мізерну зарплатню. Та бабця-директор повідомляє, що місць, на жаль, немає для молодого педагога.

Ні, я не проти пенсіонерів. Я не проти старості та мудрості, не проти безцінного досвіду старших! 

Якось не витримавши знедоволеного бурчання 67-річної колеги, щодо жахливих дітей(!), які нікого не поважають, щодо зарплатні, щодо умов роботи, щодо того, як тяжко їй, яка ходить вже із паличкою із хворими ногами добиратися із сусіднього села і т. д. і т. п., запитала чому б їй не піти на заслужений відпочинок. Відповідь була достойною. Бабця зауважила, що їй треба допомагати своїм діткам (сорокарічним). Як??? Як можна чи то не мати совісті, чи то просто мати маразм?! А молодь має сидіти у свої батьків на шиї?

Знову ж таки, це не значить, що треба вижити усіх пенсіонерів зі школі. Є люди, які й у 80 мають ясний розум, люблять свою справу і обожнюють дітей, мають розуміння про оту "сродну працю" Сковороди. Вони не стогнуть як важко у школі, яке противне покоління змушені навчати. Вони люблять те, чим вони займаються, і діти захоплюються такими вчителями, незалежно від віку. Таких не хочуть відпускати, бо це люди, що несуть знання у серці, а не лише в голові. Вони вчаться все життя, а не лише втовкмачують учням матеріал, вивчений у 60-70-80-х роках минулого століття. Багато з них, йдучи на урок думають про те, як здивувати, зацікавити учня? На жаль, але таких свідомих та закоханих у свою справу - обмаль.

Що маємо? Урок, який вчителька веде вже 30 років за одним зразком. А нащо вчитися? Зарплатня ж мала (нічого, що вона має 2 ставки і купу доплат за вислугу років + пенсію). 

Питання до лікарів, які щороку спокійно підписують санітарні книжки на медогляді отаким бабцям і дідусям: а у вас, шановні, совість є? Була свідком інциденту, коли у вчительки поважного віку просто випала щелепа, під час того, як вона кричала на дітей. Хай мені тикнуть невихованістю. Та що це? Які закони логіки тут працюють?

То про совість... Наступного разу, коли жалітиметеся на падіння моралі у суспільстві, розбещеність молоді та її вітряність подумайте про СВОЮ мораль і згадайте своє дитинство.