Боляче дивитися, як ціла зграя російських поліцейських із собаками знущаються над тендітною, ослабленою довготривалим голодуванням, українською патріоткою – Надією Савченко. Ні жалю, ні співчуття. А її доля в руках кремлівського владики, який, здобувши вишкіл в КГБ давно втратив усі людські почуття людського.

Надію Савченко викрали, очевидно, по завданню ФСБ, щоб таким чином продемонструвати ідейну міць Російської держави.

Російські спецслужби навчилися викрадати людей у своїх імперських попередників, розпочинаючи із середньовіччя. Особливо мастаком заплічних справ із своєю командою титулованих горлорізів був цар Петро І. Пригадаймо, як було викрадено царя Олексія, який не витримав жахливих катувань і помер в застінках катівні.

Особливо жорстко російські «посланці» Петра І полювали за мазепинцями. На гетьмана в еміграції – Пилипа Орлика неодноразово влаштовували засідки і спроби вбивства. В Гамбурзі діяв російський агент Д.Ягужинський, що був рідним братом російського посла в цьому місті. У Вроцлаві був створений план захоплення гетьмана, фатальний день був призначений на березень 1721 р., але Пилипа Орлика сховав у своєму замку його родич із Чехії – теж Орлик, родину ж прихистили в монастирі цього міста. До спроби викрадення були причетні найвищі особи Російської імперії.

В місті Гамбурзі російські «лицарі плаща та кинджала» викрали племінника гетьмана Мазепи – Андрія Войнаровського. Це вчинено через жінку, відому красуню Аврору фон Конігсман, яка і стала приманкою для нього. І перш ніж німецька  влада зреагувала – Войнаровський був уже в Петербурзі, де відразу ж почалися допити і катування за наказом Петра І, Андрій Войнаровський закінчив своє життя в сибірській глушині.

Крім Войнаровського російські шпигуни викрали з польської території у 1720 р. сина полтавського полковника Григора Герцика, до речі, вихрещеного єврея, чиї предки ще служили Б.Хмельницькому. До речі, цей злочин був здійснений вже 11 років по Полтавській трагедії. Ще пізніше, а саме у 1738 р. російські агенти, за зв'язок із гетьманом Пилипом Орликом та його сином, майбутнім французьким маршалом Григорем, вбили шведського посланника в Туреччині – майора Сінклера,  що повертався  додому Швецію із Стамбула. Німецькі, Польські та шведські посли протестували, але на їх протести ніхто в Росії не звертав уваги.

І таких прикладів в історії Росії чимало.

Вже при більшовиках було викрадено, а пізніше розстріляно генерала, керівника  Другого Зимового походу – Юрія Тютюнника. «Приманкою» стала дружина генерала, що була схоплена чекістами.

Саме з Москви організовано вбивства на територіях чужих держав видатних українських політичних діячів – С.Петлюри., Є.Коновальця, Л.Ребета, С.Бандеру. Під час наступу на Берлін та й після закінчення Другої світової війни радянські смершівці «виловили» в Європі тисячі відомих і невідомих українців та громадян інших країн. Тоді переможців навіть не осудили західні союзники. Так було схоплено Президента Карпатської України Августина Волошина, вивезено в СРСР і закатовано. Чим загрожував Сталіну 72-річний священик і вчений не відомо.

Генерала Олександра Грекова, що був командувачем УГА та ініціатором знаменитої Чортківської офензиви, чекісти схопили у 1945 р.  в столиці Австрії Відні і лише в 1956 р. він повернувся з ГУЛАГу.

Отець Петро Вергун Апостольський Візитатор українців у Німеччині був схоплений смершівцями в Берліні в липні 1945 р. і вивезений до Радянського Союзу, засуджений до 8 років ув’язнення і помер в одному із концтаборів Іркутської області у 1957 р.

Генерал Петро Врангель керував Білою армією на півдні Росії і України. У 1920 р. змушений, під тиском наступаючих червоних військ емігрувати за кордон. Він загинув у розквіті сил при загадкових обставинах і є думка дослідників, що його отруїли агенти ОПУ. Не менш загадковою була смерть ще одного творця Білої гвардії – генерала Алексєєва. В 1947 р. на Красній площі повісили генералів Краснова, Шкуро, Доманова, Султан Гірея Клича, Гельмута фон Панвіца та генерала Власова.

Трагічною виявилася доля генерала Міллєра, що був одним із керівників Білого руху. Агенти НКВД схопили генерала Міллєра у французькому порту Гавр і зв’язаного перевезли на борт радянського судна «Мария Ульянова», який тут же відплив у Ленінград. Після допитів генерал був розстріляний з наказу Сталіна та Єжова. Така є доля чекала генерала Кутепова, Романа фон Штенберга, генерала Г.Семенова, якого чекісти схопили в Маньчжурії та розстріляли у 1946 р.

Пригадаймо, де Сталін знайшов свого супротивника і заодно великого ката українців Л.Троцького. Аж у Мексиці, де льодорубом агент ОГПУ проломив йому голову.

Таким чином, Путін мав у кого переймати досвід. Приклад Литвиненка і його смерть в Англії – пряме підтвердження.

Але наша героїня, мужня Надя Савченко, не стала на коліна перед путінськими катами. Вона вистоїть і ми вірмо, що Україна з гідністю зустріне свою незламну доньку.