Євромайданівець, «кіборг», депутат облради – у Каневі поховали Анатолія Чупилку
Колишній нардеп зі «Свободи» Юрій Сиротюк згадує побратима-«кіборга», якого сьогодні поховали на батьківщині
Ось до ангелів пішов і Толя.
Канівський свободівець Анатолій Чупилка – завжди усміхнений, діяльний, надійний. Він був одним із керівників черкаської «Свободи» під час Революції гідності у Києві. Де була найбільша небезпека – там майорів холодноярський прапор – оберіг черкаських свободівців. А поряд із прапором обов’язково був Толя. І сьогодні прапор був з Анатолієм.
Коли вже погнали Януковича, Толя й далі тримав порядок на п’ятому поверсі Київради. І це був єдиний поверх, який не розграбували. Він не дав мародерствувати народне майно.
З революції зразу пішов на війну. Як націоналіст та колишній десантник діяв за принципом «ніхто, крім нас». Спочатку їздив добровольцем. Згодом добився, щоб офіційно зарахували у 90-ий окремий десантно-штурмовий батальйон (Житомир) 81-ї окремої аеромобільної бригади.
Навіть коли обрали депутатом Черкаської облради не змінив камуфляж на депутатський костюм. Планував зробити це після перемоги.
У грудні минулого року дізнався, що на сусідніх позиціях у Пісках наші: Вітя Лавренчук із 1 Чернігівської танкової бригади і Толя Чупилка. Хотів зустрітися з обома. Вітя загинув через день. А Толі так і не вдалося підійти під республіку «Міст». А 20-го січня, поспішаючи на допомогу своїм у донецький аеропорт, Толя пропав.
Його побратими бачили, як Толя, вистрибуючи зі БТР, загинув від вибуху. Але ми не вірили до останнього. Ходили в СБУ, ГУР, шукали через командирів і військкомат. Історія навчила, що боротися і вірити треба до останнього.
Ще минулого року троє моїх побратимів бачили, як розстріляли під Іловайськом Вадима Левковського «Тезку». Тоді я написав некролог у своєму фейсбуці. А через місяць «Тезка» відписав комент під дописом: «Рано мене хоронити». Тому, що Толі немає, не вірив до останнього. І зараз не віриться. Сьогодні земля в Каневі забрала тіло. Дух націоналіста-«кіборга» й далі продовжує борню. Я не кажу тобі, Толю, «прощай». До зустрічі, Друже! Перемога обов’язково буде за нами…
Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter
Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки