Історик В’ятрович пояснив, у чому полягає небезпека характерного відзначення Дня перемоги, міфів про «велику вітчизняну війну» й «славні радянські перемоги» як складників притаманного совітській історіографії тлумачення Другої світової війни. Також голова Українського інституту національної пам'яті наголосив на важливості українського формату її сприйняття та позиціонування й розповів про його запровадження

Друга світова війна – найбільш кривава сторінка в історії людства. 50-80 мільйонів вбитих – ціна цього безумства. Саме як страшну трагедію Другу світову пам’ятають і згадують в усьому світі.

Але так не було у Радянському Союзі. Після 1965 року в СРСР, коли стало значно менше безпосередніх свідків страшних подій, замість трагічної пам'яті почали відзначити закінчення Другої світової війни у форматі свята – тріумфу ідей комунізму, непереможності радянського режиму. Це свято стало інструментом поширення культу війни.

Пам'ять про війну, що забрала життя десятків мільйонів, служила возвеличенню самого поняття війни. Така функція була надзвичайно важливою для радянського керівництва, яке після завершення Другої світової усі зусилля спрямовувало на підготовку до наступної.

Культ війни пережив навіть сам Радянський Союз і став традицією, яку підхопила сучасна російська влада. Вона зробила комуністичний міф інструментом впливу на колишні радянські республіки.

Минулого року ми всі побачили, що міф про "вітчизняну війну", про "славні радянські перемоги" став не просто елементом пропаганди – він став зброєю у війні проти України. Під гаслами "боротьби з фашизмом" російська пропаганда мобілізувала до боротьби проти України тих, хто досі хотів жити у полоні радянських стереотипів. Вони гордо називали себе "ополченцами", а вояків української армії "карателями", запозичуючи поняття зі словника радянської пропаганди. Їх символом стала георгіївська стрічка, що асоціюється з радянським культом війни.

Тому сьогодні демонтувати радянські міфи про минулу війну, говорити про неї правду є важливою передумовою перемоги у війні сучасній.

Крім того, зважаючи на масштаб втрат, яких завдала Друга світова війна Україні (від 8 до 10 мільйонів убитих), зважаючи на вклад українців у перемогу над нацизмом, які боролися з ним у лавах Червоної армії, УПА, арміях союзників із антигітлерівської коаліції, ми врешті маємо запропонувати український формат відзначення річниць, пов'язаних із цією війною.

Нову традицію вшанування ми заклали минулого року. Запропонувавши також і новий символ пам'яті за загиблими. Ним став стилізований червоний мак, розроблений харківським дизайнером Сергієм Мішакіним.

Червоний мак є традиційним українським символом, про який співалося в козацьких думах як про символ пролитої козацької крові. З іншого боку, червоний мак є європейським символом пам'яті жертв Першої та Другої світових воєн.

Торік ми вперше запровадили традицію відзначення 8 травня як дня, коли власне капітулювала нацистська Німеччина. Кілька тижнів тому цей день визначений Указом Президента як День пам'яті та примирення.

Цього року за нагоди 70-тої річниці перемоги над нацизмом ми пропонуємо гасло: "Пам'ятаємо. Перемагаємо".

Ми пам'ятаємо, якою страшною трагедією для українців була Друга світова війна, пам'ятаємо, що ця трагедія була такою масштабною через те, що ми не мали своєї держави. Ми пам'ятаємо, що агресора зупинили спільними зусиллями об'єднані нації, які не потурали йому, а дали рішучу відповідь.

Ми пам'ятаємо, що той, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Ця пам'ять робить нас сильнішими. Вона – запорука неминучості нашої перемоги сьогодні.