Розуміющирість намірів тих політиків і главдержав, які прогнозують швидкий мир наБлизькому Сході, але – не поділяю їхньогооптимізму.

Ситуація навпаки –загострюється. Вона містить загрозупереростання у тривалу повномасштабнувійну, за участю не лише Палестини йІзраїлю, але й інших держав – регіонуі світу.

Обмін ударами, бойовізіткнення, терористичні акти, людськіжертви з обох сторін – все це було йраніше, фактично перманентно, і до війнине призводило. Але зараз ситуація інша,набагато небезпечніша.

У сусіднійСирії – безвладдя і громадянська війна,десятки тисяч загиблих, і кінця ційвійні не видно.

У сусідньому Єгипті– теж не дуже спокійно, хоч революціяі завершилася, але нова влада, за своїмхарактером і ставленням до Ізраїлю,якісно інша, ніж раніше.

Туреччина,яка має найбільшу армію у регіоні ідонедавна була стратегічним партнеромІзраїлю, тепер відкрито називає його«терористичною державою», відносинидвох країн – сьогодні ворожі.

Конфліктнавколо Ірану – теж розпалюється, зрізних сторін лунають заклики до силовоговтручання. Ізраїль і Іран давно називаютьодне одного «ворогом N1». Іран хочеотримати ядерну зброю, а Ізраїль, яквідомо, має її давно.

СполученіШтати, виснажені багаторічною війноюв Іраку і Афганістані, з сильно підірваноюекономікою, сьогодні мають меншеможливостей впливу на ситуацію наБлизькому Сході і на свого союзника,Ізраїль, зокрема.

Країни Євросоюзу,насамперед Франція як впливовий гравецьу Близькосхідному регіоні, сьогоднібільше переймаються збереженням зониєвро і економіки ЄС від розвалу.

Росіятакож переживає не кращі часи,концентруючись на економічних проблемах,і зовнішню політику будує переважно напостачанні газу.

Абсолютно очевидно,що Організація Об'єднаних Націй – якєдина міжнародна структура світовогомасштабу – не здатна забезпечити мирна Близькому Сході. Для цього ООН не маєефективних важелів впливу, так само які відповідних сил та засобів (військовогохарактеру) у своєму підпорядкуванні.

Нажаль, ООН не спроможна навіть прийнятиадекватні й відповідальні політичнірішення, які би вели до миру. Складпостійних членів Ради Безпеки ООН іпринципи прийняття нею рішень (з правомвето) такий варіант практичновиключають.

Про обмежені можливостірегіональних структур (безпеки іспівробітництва) в даному випадку неварто навіть говорити.

Світовілідери мають усвідомити високу мірувідповідальності, реальність загрози– і спільними зусиллями не допуститипереростання воєнного конфлікту вповномасштабну війну, з тяжкими наслідкамидля регіону і світу.

Простого рішеннянема. Значить, треба шукати непросте,але ефективне, з твердими міжнароднимигарантіями миру на Близькому Сході.

Щобзупинити ескалацію збройного конфліктуі перейти до мирного врегулювання, намій погляд, сьогодні потрібні дваважливих кроки:

1) негайне рішенняпро припинення вогню – артилерії,авіаційних і ракетних ударів, диверсійнихдій на чужій території, від яких гинемирне населення;

2) діалог сторінконфлікту – постійний, безперервний іформалізований, на максимально високомурівні представництва Ізраїлю іПалестини.

Діалог має відбуватисяпід проводом (за посередництва) впливовихучасників, які мали би виступити гарантамимирного врегулювання.

Хто саме?Євросоюз; можливо, Франція від іменіЄС. Сполучені Штати. Росія. Єгипет іТуреччина. Бажано, генсек ООН – дляорганізації і модерування першихзустрічей. Склад учасників може бути йіншим.

Але я переконаний: нам требадіяти в цьому напрямі – доки не перейденоточки неповернення...

Анатолій ГРИЦЕНКО