Чи не до сліз довів казус з народним депутатом від Партії регіонів Олександром Фельдманом, який сповістив приголомшливу новину — він відмовляється від заробітної плати та пільг. Бравісімо!

Таким мужнім крок регіонала спокійно може покласти на лікарняне ліжко іншого, вже немолодого регіонала, Голову Верховної Ради Володимира Рибака, який повинен знайти вихід з цейтнотної ситуації. «Возникает абсурдная ситуация: деньги выделены и должны быть получены, никакого обратного механизма не предусмотрено. По КЗОТУ трудовая деятельность платная, а за невыплату зарплаты, предусмотрена ответственность вплоть до уголовной. Так что секретариат и бухгалтерия ВРУ вынуждены будут изобретать любые способы, чтобы вручить депутату его зарплату и снять с себя ответственность за невыплату», — зізнається Фельдман у своєму блозі на ЛБ.

Приклад з Фельдманом досить символічно вписується у злидні більшої половини українців. Так, за даними Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ, 60% українців вважають себе бідними. «У нас люди схильні називати себе бідними. В Україні майже 60% називають себе бідними, ще 20-30% говорять, що вони не бідні проте ще не середній клас. А до середнього класу зараховують себе дуже мало українців», — робить висновки директор Інституту Елла Лібанова.  Ця соціологія проводилася минулого року.

Таким чином, складається враження, що «мужність» нардепа Олександра Фельдмана продиктована винятково особистим піаром та цинізмом до тих, хто щиро вірив йому і голосував на парламентських виборах. Судіть самі. На сайті ЦВК «висить» копія декларації про доходи цього добродія. Так ось сукупний дохід декларанта за 2011 рік становив 10 млн. 278 тис. грн! Грошові «заслуги» Фельдмана також були оцінені виданням Forbes Україна. Він зайняв 44 позицію у рейтингу найбагатших українців зі «скромними» 222 млн. доларів.

З меншим ва-банком виступив ще один нардеп, член фракції Партії регіонів Віктор Бондар. На хмельницькому обласному ТРК «Поділля-Центр» 17 січня він заявив, що хоче спрямувати кошти з депутатських пільг на благодійництво. В.Бондар зауважив, що спочатку хотів взагалі відмовитися від пільг, але порадившись з помічниками, передумав. «Гроші, які держава протягом року виділяє на лікування, проїзд, квартиру народного депутата, а це близько 100-200 тисяч гривень, планую один траншем спрямувати на конкретний соціальний об’єкт мого округу (переміг на 191 виборчому округу з центром м. Старокостянтинів Хмельницької області — авт.)», — сказав він. Фактично це здорове бажання діючого політика на майбутнє зацентувати під себе донедавна маловідомий виборчий округ на Хмельниччині.

Взагалі побідні вчинки народних обранців не мають нічого спільного з економією бюджетних коштів. А тим паче зі спробою окремих нардепів приземлитися до статків «маленьких українців». Як кажуть, з одної печі, та не однакові калачі. Корінь «народ» у словосполученні «народний депутат» лише виконує роль соціальної вивіски, яка давно заржавіла і втратила вигляд.

Віталій ТАРАНЕНКО